Фермера із села Спаське Новомосковського району Анатолія Гайворонського 21 жовтня 2007 року силоміць затягнули до автомобіля, перевезли до сусіднього Дніпропетровського району, а потім у безлюдній лісосмузі протягом п’яти годин «з’ясовували стосунки». А точніше — кулаками переконували відмовитися від претензій на скошений соняшник на 9,3 гектара. Анатолій Гайворонський має документи, які доводять, що це ж його власність! Але коли Гайворонський став шукати управу на ласих до чужого нахаб, то ті вдалися до вищезгаданих «виховних заходів».
Пізніше судово–медична експертиза підтвердила: фермеру заподіяно ушкоджень середньої тяжкості. Проте Новомосковський міськрайонний відділ внутрішніх справ спочатку відмовився порушувати кримінальну справу з начебто очевидного приводу. Гайворонський це пов’язує з наближеністю до влади свого кривдника — голови товариства з обмеженою відповідальністю АПК «Спаське» Юрія Пришедька. Проте Анатолій Іванович виявився людиною принциповою і тільки через суд усе ж змусив міліціянтів порушити кримінальну справу. Щоправда, йшлося у ній усього–на–всього про заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Гайворонський з цим категорично не погодився і поскаржився до прокуратури Дніпропетровської області, наполягаючи на тому, що мали місце не лише жорстокі побої, а ще й незаконне позбавлення волі або викрадення людини (відповідно до статті 146 Кримінального кодексу України) та розбій (стаття 187 КК).
Зрештою після багатомісячного зволікання фермер свого домігся. Проти Пришедька та його спільника Леоніда Ігнатенка все ж порушили кримінальну справу за статтею про розбій. Однак керівник «Спаського» після цього зник у невідомому напрямку. Зрештою, Бабушкінський районний суд Дніпропетровська прийняв постанову про обрання для Пришедька запобіжного засобу. Однак невдовзі слідчий УМВС України у Дніпропетровській області, який кримінальну справу порушив, закриває її за... відсутністю складу злочину.
Але й Гайворонський не здається: щоб відновити справедливість, чоловік продовжує стукати в усі двері. Але всі його звернення дружно відфутболюють. Тільки через рік багатостраждальну кримінальну справу поновили, але у ній знову йдеться лише про заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості. А вже 26 лютого 2010 року, відразу після президентських виборів, справу знову закрили. Все за тією ж «відсутністю складу злочину» у діях як Пришедька, так і Ігнатенка.
Гайворонський після цього звернувся чотири рази до секретаріату Президента України, 17 разів — до Міністерства внутрішніх справ, 22 — до обласної та Генеральної прокуратур. Ніяк не міг збагнути фермер: як можуть люди від закону не бачити очевидного, на «чорне» казати «біле».
Видно, недарма чоловік писав у різні інстанції, бо прокуратура Дніпропетровської області в грудні 2010 року вирішила кваліфікувати дії Пришедька та Ігнатенка за статтями про розбій і незаконне позбавлення волі. Здавалося, кривдники фермера ось–ось опиняться на лаві підсудних. Але міліціянти (через три роки з гаком після гучного інциденту з фермером) знову стали розводити руками: мовляв, не можуть вони знайти Пришедька, немов крізь землю той провалився. Тим часом Гайворонський, перебуваючи у Києві, сам випадково натрапив на… Пришедька. Анатолій Іванович відразу повідомив про свою несподівану зустріч новомосковським міліціонерам, однак ті ентузіазму не виявили. Ото тільки й зажадали від Гайоворонського допомогти транспортом, щоб добратися до Києва. Куди діватися — Анатолій Іванович це прохання виконав оперативно. І через три дні невловимого Пришедька нарешті доставили до ізолятора тимчасового утримання у Новомосковську. Однак у вищезгадуваному Бабушкінському райсуді такий запобіжний засіб постановили вважати недоречним. Пришедько знову на волі. Щоправда, його спільник Леонід Ігнатенко все ж опинився у місцях позбавлення волі, кажуть, уже не вперше. Однак покарали його за зовсім іншу справу, з Гайворонським зовсім не пов’язану.
А далі до правоохоронних органів звертається сам... Пришедько, який повідомляє про завдання тілесних ушкоджень Гайворонським та новомосковськими міліціонерами вже йому (!) під час вищезгаданого затримання в Києві. Тут реакція була миттєвою. Спритна новомосковська слідча Тетяна Дробот порушує кримінальну справу за фактом заподіяння тілесних ушкоджень Пришедьку. Гайворонський це категорично заперечує: при затриманні свого кривдника міліцією він навіть не виходив з автомобіля. До того ж і самі люди в погонах це підтверджують. Але Пришедько не вгаває — строчить заяви куди тільки можна. Вже на самого Гайворонського, який справді може виявитися без вини винним. А нещодавно і взагалі сталося щось незбагненне — Гайворонському зателефонував і запропонував зустрітися громадянин, який назвався Дмитром Семеновичем Гороватим і представився помічником заступника голови Дніпропетровської облдержадміністрації, проте жодних підтверджуючих це документів не надав. Незнайомець висловив геть збентеженому Анатолію Івановичу щиросердну пропозицію… добровільно відмовитися від скарг до всіх інстанцій на Пришедька «в обмін» на припинення кримінальної справи за «фактом» заподіяння тілесних ушкоджень тому ж Пришедьку. Про це розповів сам Анатолій Гайворонський. Виявляється, у нашій країні потерпілого перетворити на підозрюваного дуже легко. Особливо якщо в опонентів є зв’язки.
P. S. Факти, викладені у цій публікації, є вражаючими. Тому редакція «УМ» звертається до Генеральної прокуратури України, аби отримати аргументовану відповідь з приводу того, що коїться довкола звичайного українського фермера із села Спаське. Чи справді, зрештою, влада на Дніпропетровщині впливає на правоохоронні органи та суди? Тому просимо вважати цю публікацію офіційним запитом.
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
