Шулявко, на вихід!
Влада знову взялася за «секонд–хенд». Тільки цього разу «гуманітарку» вже не обіцяють заборонити взагалі. У планах «мінімум» — навести лад на Шулявському ринку. Як повідомляє прес–служба КМДА, столична влада взялася за «цивілізоване вирішення питання функціонування ринку «секонд–хенд» на Шулявці, який уже понад рік працює без відповідних дозволів». Договір на оренду земельної ділянки приватним підприємством «Азнавур» закінчився ще у березні 2010 року. Крім того, МАФи, встановлені на торговельному майданчику, працюють без необхідної дозвільної документації.
Про необхідність демонтажу павільйонів заявляють і транспортники–будівельники — у КП «Київавтодор» запевняють, що шляхопровід над ринком потребує реконструкції і розширення, а в КМДА додають: є численні звернення мешканців стосовно незручності, і прокуратура отримала прохання від адміністрації вжити заходів.
Солом’янська райдержадміністрація направила представникам ринку «Азнавур» пропозиції щодо працевлаштування торговців в інших закладах торгівлі Києва. «Секонд» пропонують «підселити» по інших ринках в Голосіївському, Дарницькому, Дніпровському, Оболонському, Святошинському, Солом’янському та Шевченківському районах. Влада навіть готова дати місця на книжковому ринку Петрівки — тут, мовляв, уже 13 рядів і 88 місць чекають продавців.
ЗМІ стали розповсюджувати інформацію про те, що підприємці (переважно іноземці) готові йти до Януковича з протестами. А деякі видання навіть почали «розвивати тему» щодо можливого міжрасового конфлікту — бо ж «під удар» на Шулявці потрапляють переважно «точки», де трудяться араби та темношкірі. Утім після відвідин журналістами «УМ» «секонду», виявилося, що паніки серед торговців немає, так само як і шалених знижок на продукцію, про які повідомляли ЗМІ.
Товар не пакують, розпродажів нема
У можливий переїзд чи закриття павільйонів тут або не чули, або просто не вірять. І говорять неохоче. Темношкірі продавці, що торгують взуттям, стоять рядочком уздовж мосту і під ним. Почувши, що до них прийшли журналісти, скликають «нараду», узгоджують між собою кожне речення (говорять, до речі, між собою французькою зі страшенним акцентом). «Ми нічого не чули про знесення ринку. Зносити — це погано», — врешті лаконічно відповідає ламаною мовою один із хлопців. Але почувши про можливість їх «переселення» на Петрівку, поправляє: «Якщо так, то можна, але все одно: якби ви жили на Борщагівці, там працювали, а потім вас на Оболонь переселили б? Погано це для нас». Хлопці виявилися некомпанійськими, про своє життя розповідати відмовилися, так само, як і про бізнес, не кажучи вже про імена та батьківщину. Тим часом чутка про те, що журналісти на ринку, облетіла продавців. Жіночка, до якої ми підходимо, ховає обличчя у капюшон, інша взагалі виганяє, кажучи: «У нас тут не можна», але що саме — не уточнює. Втім Саша із Сирії, який «головує» над кількома жіночками–торгiвками, поговорити згодився. Навіть більше — сфотографуватися на фоні товару. «Про те, що нас мають кудись переселяти, я почув від журналістів одного з каналів, які сюди приїжджали, — говорить Саша. — Представників влади тут не було, ніяких ажіотажів і шалених знижок теж немає. Більше того, господар ринку каже, що все уже вирішено, і ми лишаємося тут як мінімум до Нового року, але, швидше за все, і перезимуємо, і далі торгуватимемо». Саша між тим ще й розповідає про виняткову якість представленого на своєму столі взуття, про те, що його знають покупці із сіл, і про те, що не боїться переселення: якщо воно буде — десь та й збуватиме речі. «Головне, щоб не взялися закривати «секонд–хенди», як хотіли минулого року. Але Шулявка — це відоме місце, сюди ходить більше людей, ніж на інші базари», — говорить він, і з ним погоджується жінка із сусідньої розкладки, киваючи майже на кожне слово сирійця.
«У нас тут переважно араби працюють. Ну і ще негри. По вiсiм–десять років працюють, нормально співіснуємо, — ділиться Саша. — Алжир, Сирія — Африка, Африка словом. І люди в Україні змінилися — десять років тому суцільний расизм був. А зараз — бізнес іде, торгівля не припиняється, і до міграції тут ніхто не готується».
