ВІДСаміТувАЛИ

До 20–ї річниці свого існування Співдружність Незалежних Держав, колись покликана «заступити» для колишніх республік розвалений СРСР, підійшла в жалюгідному стані. Симулякр Радянського Союзу став симулякром організації як такої — СНД називають «клубом президентів», «збіговиськом невизначених держав» та іншими образливими прізвиськами, основна суть яких зводиться до одного: жодної ґрунтовної ролі ця «компанія за інтересами» не відіграє. І ювілейний саміт, який відбувся 2–3 вересня в Душанбе, засвідчив: той факт, що СНД «дише на ладан», чи не найкраще усвідомлює його стрижень — Росія. Більше того, саме Москва взялася непомітно добивати Співдружність, активно розвиваючи Митний союз та ОДКБ (Організацію договору про колективну безпеку). Про це фактично прямим текстом заявив президент РФ Дмитро Медведєв, у своїй промові назвавши ці організації «успішними інтеграційними проектами», на противагу СНД, в рамках якої взяті державами на себе зобов’язання часто залишаються невиконаними й аморфними.

І не дивно: якщо ОДКБ — організація співпраці за військово–політичним принципом («їхня відповідь НАТО»), а Митний союз — утворення передусім економічне, то СНД — по суті, ні риба ні м’ясо. Хоча й з «успішними інтеграційними проектами» не все так без­хмарно. В ОДКБ збунтувався Узбекистан, який виступає категорично проти відмови від ухвалення рішень за принципом консенсусу (тоді як Росія, Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизстан і Таджикистан — за те, щоб частину питань ухвалювати кваліфікованою більшістю). А Митний союз для Кремля немислимий без України. Як зазначає «Коммєрсант», Москву категорично не влаштовує намір Києва створити зону вільної торгівлі з Євросоюзом. Тому Росія прагне будь–якими засобами залучити Україну до свого союзу. А також блокує створення зони вільної торгівлі в межах СНД, попри те, що проект відповідного договору давно існує. У разі його підписання всіма лідерами Співдружності ті українські товари, які після вступу в ЗВТ з ЄС у наших крамницях поступляться місцем європейським, опинилися б на ринках СНД й передусім Росії. Для України це більш ніж вигідно, для РФ — аж ніяк. Тому, як констатував Київ за результатами саміту в Душанбе, цього року ЗВТ в рамках Співдружності створено знову не буде. Хоча чергова спроба укласти–таки відповідний договір запланована на жовтень.

Загалом ювілейний саміт, попри оптимістичну підсумкову резолюцію («Країни з оптимізмом дивляться в майбутнє» і т.ін.), видався нервовим і неспокійним. І не лише через «терки» України з Росією навколо газу. Було кому посваритися й без Дмитра Медведєва та Віктора Януковича. Так, від початку проігнорували зібрання в Душанбе президенти Узбекистану Іслам Карімов (не хотів зустрічатися з таджикським колегою Емомалі Рахмоном через суперечки щодо будівництва Таджикистаном ГЕС, яка знизить рівень води в Амудар’ї) та Білорусі — Олександр Лукашенко (бацька свого кроку так і не пояснив). Обидва глави держав прислали замість себе прем’єр–міністрів.

Не зміг вшанувати своєю присутністю ювілейне зібрання «клубу» і президент Азербайджану Ільхам Алієв — на думку місцевих оглядачів, хотів у піку імперським амбіціям Росії продемонструвати свою незалежність і самостійність. Проте від «самітного» конфлікту це його країну не врятувало — не з Росією, з Вірменією. У своїй промові вірменський лідер Серж Саргсян несподівано торкнувся «забороненої» теми — нагадав, що «саме цими днями 20 років тому Нагірний Карабах проголосив свою незалежність».

Прем’єр Азербайджану Артур Расізаде, який представляв свою країну, одразу відповісти Саргсяну не зміг, бо вже виступив перед ним. Проте попросив слово вже після всіх промов і заявив: «То, може, нам просто зараз проголосувати за незалежність Карабаху? Суть проблеми в тому, що одна країна окупувала територію іншої й не виконує чотири резолюції Ради Безпеки ООН, які приписують вірменським військам залишити територію Нагірного Карабаху».

Та, попри всі проблеми, номінально Співдружність Незалежних Держав залишається функціонувати — хоч так, хоч сяк, — і надалі. Наступний саміт відбудеться у листопаді наступного року в Ашгабаді (Туркменістан), який упродовж 2012–го головуватиме в СНД.