«Відкати» на солдатській каші

Минулої п’ятниці народного депутата, екс–міністра оборони Анатолія Гриценка, як і багатьох інших опозиційних обранців, викликали на допит з приводу подій 24 серпня 2011 року, коли відбулися сутички мітингувальників з міліцією. Утім, за даними «УМ», пан Гриценко — єдиний з опозиціонерів, хто має шанс потрапити на допит до слідчих іншого відомства, в іншому статусі та по іншій, не політичній, справі. Йдеться про діяльність Анатолія Степановича на посаді міністра оборони у 2005—2007 рр., якою з подачі нинішнього керівництва військового відомства неабияк зацікавилися у Генпрокуратурі.

Військові судяться, слідчі розслідують

Анонімні джерела «УМ» у військовій прокуратурі зауважують, що поки що порушити кримінальну справу щодо Гриценка заважає його недоторканний статус нардепа. За процедурою, прокуратура має внести подання до Верховної Ради про притягнення того чи іншого обранця до кримінальної відповідальності, й, щоб добитися підтримки більшості про зняття статусу недоторканності, аргументи слідчих мають бути «залізобетонними».

Утім перші напрацювання у слідства вже є. У поле зору прокуратури потрапили махінації з нерухомістю армії (земельні ділянки та будівлі у столиці, обласних центрах i на морському узбережжі). Тим більше що наразі Міноборони продовжує судові війни за своє майно (військові містечка, госпіталі, санаторії тощо), яке опинилося в руках спритників саме у 2006—2007 рр., а потім перетворилося на приватні пансіонати чи готелі. У Міноборони «УМ» неофіційно підтвердили, що за матеріалами військових правоохоронці нині розслідують десятки «фактових» справ (хоча є справи і проти конкретних екс–посадовців Міноборони) щодо незаконного відчуження майна у той період високопосадовцями військового відомства. Але екс–міністр Гриценко поки що у цих справах не фігурує, хоча на багатьох документах, якi є у розпорядженні слідства, стоїть його автограф.

«Судові тяжби щодо майна ще тривають, військова прокуратура розбирається зі справами з відчуження, але до остаточної перемоги ще далеко, — зазначило «УМ» джерело в Міноборони. — Але найбльше керівництво Міноборони наразі зацікавили причини передачі колишнім керівництвом відомства системи харчування війсковослужбовців у руки комерсантів. Думаю, невдовзі громадськість дізнається про порушені справи щодо непрозорості схем закупівлі продовольства для армії».

Якщо війна — воюй голодним

Нагадаємо, що харчування військових повністю переклали на плечі підприємців на початку 2007 року. Тодішній міністр оборони Анатолій Гриценко видав відповідний наказ і наголошував на перевагах приватного годувальника. Мовляв, така практика харчування бійців (або ідея аутсорсингу) є звичною у розвинених країнах Європи та Америки. Журналістів возили до показової їдальні у навчальному центрі «Десна», де солдати, наминаючи за обидві щоки харчі комерсантів, раділи, що більше не чистять картоплю на кухні.

Утім, як ідея аутсорсингу була реалізована в українських реаліях — ще те питаннячко! Нині відомо, що вже тоді командири військових частин попереджали про можливі проблеми такої співпраці із комерсантами, але керівництво їх не чуло або не хотіло чути. У типовому договорі між військовими та підприємцями був пункт, згідно з яким приватна компанія звільнялася від відповідальності за виконання контракту на випадок форс–мажору, до якого зараховувалася війна, випадки диверсії тощо. Тобто, на випадок війни солдати мали захищати Батьківщину голодними! До того ж, командири не знали, що робити з накопиченими на складах продуктами на мільйони гривень. Адже продати картоплю та банки з тушонкою забороняв закон.

На думку експерта громадської організації «Гуманітарна колегія» Івана Хомича, забезпечення армії продуктами харчування хоча і є стратегічним напрямом діяльності держави, але за умов ринкової економіки військові мають співпрацювати з приватним бізнесом. «Але віддавати бізнесу на відкуп усе — це занадто, — переконаний пан Хомич. — За попереднього керівництва Міноборони чиновники самі визначали, які комерційні структури допускаються до військових частин, а які ні. У підсумку — масові отруєння солдатiв у різних військових частинах. Перевірки вказували на виявлені порушення в роботі комерсантів, але все лишалося поза увагою. Фірми продовжували отримувати від Міноборони фінансування та вести свій бізнес. Особливо багато претензій перевіряльники висловлювали до компаній «Івала» та «Білоцерківський воєнторг».

І дійсно, згідно з оприлюдненими даними Міноборони, у 2009—2010 рр. військові частини, які обслуговувалися цими компаніями, найчастіше стикалися з масовими отруєннями. Їх неодноразово згадували у зв’язку зі скандалами в матеріалах ЗМІ. А на початку цього року та ж сама «Івала» відмовилася годувати військових нібито через борги Міноборони та відсутність угод iз цим відомством. Після цього особисто міністр оборони Михайло Єжель доручив узяти систему харчування в армії під контроль, а фірми–годувальниці змінили у результаті відкритого тендеру в присутності преси на початку літа.

Нині у військовому відомстві вивчають усі випадки масового отруєння солдат у попередні роки. У Міноборони зазначають, що оцінюють не лише плюси і мінуси комерційного харчування військових, а й розслідують ступінь участі у схемах закупок провіанту попередніх керманичів відомства, починаючи з 2007 року. Ідеться як про екс–міністра Гриценка, так і його безпосередніх підлеглих.

А ТИМ ЧАСОМ...

Військова прокуратура Київського гарнізону порушила кримінальну справу за незаконне відчуження земель Міноборони вартістю близько 3 млн. грн. Як повідомляє прес–центр військової прокуратури Центрального регіону України, справу порушено за фактом заволодіння групою осіб чужим майном в особливо великих розмірах та службового підроблення посадовцями однієї з військових частин та ТОВ «Київський регіональний інститут земельної реформи», а також за фактом недбалого ставлення до військової служби посадовцями Київського квартирно–експлуатаційного управління Міноборони та Васильківської КЕЧ району, що спричинило тяжкі наслідки. Встановлено, що шляхом підроблення документів незаконно вилучено із користування Міноборони земельну ділянку військового містечка в межах с. Віта–Поштова площею 2,31 га та вартістю близько 3 млн. грн., яку в подальшому було продано третім особам.