Сніжана Єгорова з чоловіком і дітьми (зліва — Саша, уже також телеведуча). (Фото з сайту procherk.info.)
Простіше назвати канал, на якому не працювала Сніжана Єгорова, аніж навпаки. За 16 років роботи у «телевізорі» в її трудовій книжці немає запису лише від СТБ. Останніх кілька сезонів Сніжана осіла на сцені «Народної зірки» ТРК «Україна», де скоро з’явиться у ролі ведучої нового шоу «Хто хоче заміж за мого сина?»
— Сніжано, за освітою ви акторка. Уже не виникає бажання працювати за спеціальністю: активно зніматися у кіно, знову грати в театрі?
— Колись я мріяла про справжнє кіно, але зараз уже майже не думаю про нього. Бо маю багато обов’язків у житті, а в Україні довгий час не було законодавства, яке б стимулювало розвиток вітчизняного кінематографа. (Зараз неначе прийняли нові норми, але якихось помітних змін iще не спостерігаємо). Погоджуватися ж на другорядні ролі дешевої масовки у російських серіалах не хочеться. Не новина, що ролі українським акторам роздають за принципом: на тобі, небоже, що нам не гоже. Розраховувати на те, що, за Раневською, «плюнеш у вічність» і не соромно буде, не доводиться.
Театр, який я дуже люблю і де пропрацювала 10 років, — дуже болюча для мене тема. Був період, коли я працювала одночасно на трьох роботах: акторкою в Театрі драми і комедії на Лівому березі, ведучою «Хмарочоса» на ICTV та в нічному клубі «Голлівуд». Треба було заробляти гроші й утримувати дітей. Але так не могло тривати довго. І тому, коли я перейшла працювати у прямоефірний «Сніданок «з 1+1», треба було робити вибір. На терезах виявилися добробут моїх дітей і мої власні акторські амбіції. Я пішла з театру. Думала, на певний час. І зараз інколи відчуваю фантомний біль: руку вже відрубали, а там щось болить.
П’ять років тому була антреприза «Нас поміняли тілами», яку поставив режисер Олексій Лісовець. Я вважала, що це альтернативний варіант репертуарному театру. Цю виставу ми показали по містах України. Але «катати» професійно зроблену виставу, в якій задіяно 4–5 акторів, і показувати її у театральних приміщеннях — фінансово невигідно. Це перед російськими антрепризами гостинно відкриваються усі двері, а вітчизняний виробник — на правах «бідного родича».
— Сніжано, на який термін маєте контракт iз ТРК «Україна»?
— У мене немає довгострокових відносин з «Україною». Я працюю як фрілансер. На нинішньому етапі вважаю це найбільшим надбанням. Бо внутрішньо не готова віддатися будь–якому каналу навіки. До речі, на моє переконання, ніщо так не розбещує людину, як постійна, але маленька зарплатня. Відсутність довгострокових контрактів дозволяє ініціювати власні творчі проекти, не пов’язані з ТБ.
П’ятий сезон «Народної зірки» стартує наступної весни. Сподіваюся, ми з Максимом Неліпою будемо його ведучими. Зараз я як ведуча задіяна у шоу «Хто хоче заміж за мого сина?». Якщо проект буде вдалим, то також можливе його продовження.
— Будучи вільнонайманцем, ви не втрачаєте фінансово?
— Ні. Бо телебачення — не єдине місце отримання прибутку. Я ще — конферанс, маю щільний гастрольний графік виступів на корпоративах і концертах. Якщо за радянських часів вважалося, що ведення заходів — це така собі халтурка, то зараз усі зрозуміли, що утримувати увагу і створювати атмосферу святкового зібрання — не так просто. Географія наших виступів — уся Україна. Є дуже багато замовників, як приватних осіб, так і інвент–агенцій, які часто користуються нашими послугами.
— З ким iз ведучих вам працювати найкомфортніше?
— Я нікому не надаю преференцій. Але найчастіше ми працюємо з чоловіком — Антіном Мухарським — та Юрієм Горбуновим, iз яким дружимо ще з інституту — 20 років. У нас подібні почуття гумору, швидкість реакцій. Ще часто працюємо з Іллєю Ноябрьовим.
— Ваша сім’я дуже телевізійна: ви працюєте «у телевізорі» 16 років, чоловік донедавна працював, уже донька стала ведучою «Kids`тайму» на Новому каналі. Це якось об’єднує?
— Антін останнім часом відійшов від телебачення. Але, як сказав класик: «Поетом можеш ти не бути, громадянином бути — зобов’язаний». І тому чоловік зараз серйозно займається першою в Україні віртуальною галереєю незалежного мистецтва Antins collections, продюсує молодих художників і колекціонує картини. Нас об’єднує творче життя. Зокрема, ми презентували колекцію одягу «Сільський гламур», досліджуємо явище жлобізму, знімаємо кліпи власних пісень. Я і Антін — актори, чітко усвідомлюємо, що професія, телебачення і життя — це різні площини.
Донька Саша потрапила на проект Нового каналу «Україна сльозам не вірить» iз власної ініціативи, яку я від початку не підтримувала. Хоча знаю ціну своїй дитині, розумію, що вона досить талановита. У нашій сім’ї дуже відповідальне ставлення до всього, чим би ти не займався, тому розуміла, що Саші буде непросто. І не тільки тому, що доведеться працювати. А ще й тому, що дитині образливо, коли в інтернеті люди пишуть: «Усе купили батьки, за все заплатили». Я сказала Саші: «Якщо ти обираєш публічну професію, ніколи не виправдовуйся». Коли донька стала ведучою проекту, я спочатку їздила з нею на зйомки, намагалася допомагати порадами.
— Саша — неповнолітня, ви підписували контракт про її роботу з Новим каналом?
— Так. У Саші — ведучої ранкового блоку мультиків — контракт на рік. Вона вже отримала зарплатню за кілька місяців і сама пішла й купила на ці гроші нову шкільну форму.
— Як ви прокоментуєте показ «Kids`тайму» до 7–ї години ранку?
— Опікуватися програмами для дітей за всіма законами має держава, яка не створила умов комерційним каналам, щоб їм було вигідно вкладати у їхнє виробництво гроші й ставити їх у прайм. У дитячих програмах не можна розміщувати рекламу, навіть книжок видавництва «А–ба–ба–га–ла–ма–га». Дитячі телепроекти нині для каналів — іміджеві, які вони мають робити за власний кошт. Тому й виходять куцими й у час, коли діти переважно ще сплять. Для того щоб соціально відповідальними стали мовники, треба щоб соціально відповідальною була держава.
— Ви — одна з небагатьох україномовних ведучих на вітчизняному ТБ, хоч у повсякденному житті часто говорите російською. Як оцінюєте засилля на екранах і російської мови, і ведучих та «зірок» iз Росії?
— З цього приводу в мене виникають різні перверзії. Якщо ти знаєш мову країни, у якій живеш, говориш нею з телеекранів, вважаю, це ознака професіоналізму. Коли, наприклад, Олександр Роднянський очолював канал «1+1», там діяло правило: «Українці повинні отримувати українське».
На ICTV я прийшла працювати у часи, коли у канал інвестували американці. Як люди відповідальні вони робили повністю україномовний канал. Я вчила українську мову у школі, театральному інституті, але не володіла нею вільно. Тому мені довелося довчити мову і я п’ять років вела на ICTV музичну програму «Хмарочос» і презентувала програми MTV винятково українською..
Мій продюсер Олександр Брикайло казав: «Якщо ти добре володієш українською, у тебе буде вдвічі більше можливостей працювати». Тепер у мене сформувалося чітке переконання: кожна людина, яка поважає себе і свою країну, повинна вміти говорити державною мовою.
Стосовно ведучих iз Росії. Вважаю, що кількість гастарбайтерів на вітчизняному телебаченні треба обмежувати. Звичайно, можна сказати: «Глядач вибирає». Але йому багато чого нав’язують. Якщо ви любите російських ведучих, співаків і акторів, дивіться їх на російських каналах, які доступні в Україні. Коли приїжджають люди з іншої країни і вивозять звідси шалені гонорари ( до речі, не сплачуючи податків), ми таким чином визнаємо свою меншовартість. За моїм власним відчуттям, в Україні знову будують спільний iз Росією російськомовний інформаційний простір.
— Одна з причин працевлаштування російських зірок на українському ТБ — небажання «вирощувати» власних зірок. На ваше переконання, у нас існують справжні школи телемайстерності?
— Коли я прийшла після музичного хіт–параду в ранкову програму «Сніданок з «1+1», для мене було багато всього нового. До цього я не працювала у прямому ефірі, не брала інтерв’ю, не вміла одночасно спостерігати за п’ятьма камерами, які тебе знімають. Тому мене 1,5 місяця щодня вчили. Були так звані тракти. Анна Безулик, Анатолій Єрема та Ігор Слісаренко відпрацьовували свій ефір, а потім разом iз редакторською групою, режисерами й операторами залишалися і за відпрацьованими скриптами (сценаріями) допомагали мені вчитися.
Зараз справжня школа телевізійної майстерності, наскільки я можу судити з розповідей знайомих, є на СТБ.
— Кого ви вважаєте своїми учителями?
— На телебачення я потрапила завдяки Саші Брикайлу, який запросив мене на кастинг. А дуже серйозний вплив на мою свідомість зробили американці, з якими ми спілкувалися на ICTV. Вони заклали мені основи роботи на ТБ. Найголовніше: людина, яка працює на телебаченні, повинна вміти подавати навіть не надто приємну інформацію позитивно; ведучий має бути охайним, яскравим і епатажним, навіть якщо він дратує — вже цим досягає мети. Ще — має бути яскравою і змістовною картинка. Бо глядач вирішує, чи зупинитися йому на кнопці лише перші 3 хвилини. Тоді, 16 років тому, американці привозили програми Опри Уїнфрі, показували і казали: це — найвища майстерність. Головне — і на телеекрані бути собою.
Народилася у Новій Каховці Херсонської області. Закінчила Київський інститут театрального мистецтва імені Карпенка–Карого. З 1992 по 2001 роки — акторка Театру драми і комедії на Лівому березі (Київ). 1994—1999 роки — працювала на ICTV. Вела «Сніданок з «1+1», «Підйом» на Новому каналі, програму «Ми все про вас знаємо» на «Інтері». З 2009 року — обличчя ТРК «Україна»
У 2006–му брала участь у театральному проекті Олексія Лісовця «Нас поміняли тілами», за роль у якому отримала «Київську пектораль».
Одружена. Мати чотирьох дітей.
Хто не знає Сашка Лірника? Виявляється, є такі. Та з кожним новим днем незнайків стає все менше: то книга з Лірниковими казками до рук потрапить, то диск хтось перепише й дасть послухати, то на телебаченні Лірникову вечірню казочку тато з мамою увімкнуть. Казкар постійно спілкується з читачами, слухачами й глядачами, їздить з волонтерською місією на Донбас, а також за кордон, до українців діаспори. >>
Професійна мандрівниця Ольга Котлицька цього тижня у Києві збирає друзів, щоб нагадати: телепроекту про подорожі, автором і ведучою якого вона є, уже 20. Спочатку був «На перший погляд», потім він трансформувався у «Не перший погляд». >>
Навіть якщо комедії не ваш улюблений кіножанр, варто подивитися на неперевершений талант однієї з найсмішніших сучасних коміків — американської акторки Меліси Маккарті у новій стрічці «Леді бос», що цього тижня виходить у прокат в Україні. >>
Телеведучий Дмитро Комаров на каналі «1+1» показав Камбоджу, Індію, Кубу, Болівію та інші країни такими, як ніхто не здогадувався. Він «вивертає» світ і показує його з вражаючих сторін. У кабінеті Дмитра в офісі «Плюсів», де ми ведемо розмову, ніби зібрані шматочки екзотичних країн, у деталях. >>
Упродовж останніх років вибагливі телеглядачі, які цінують свій час, усе частіше відмовляються від перегляду ефірів так званих великих каналів, де навіть у новиннєвих блоках орієнтуються на «інформацію розваг» — інфотеймент. >>
У Донецьк прибула група з 20 представників російських ЗМІ, перед якими поставлено завдання «фіксації обстрілів мирного населення українськими військовими», а також «консультацій» з організації провокацій, — повідомили в групі «Інформаційний спротив». >>
