Україна таки позбудеться частини своїх енергетичних активів. Щоправда, робитиме це не кулуарно, в тиші московських кабінетів, а чесно, прозоро і публічно — продаючи акції на відкритих торгах. Принаймні так пообіцяв Прем’єр–міністр Микола Азаров, виступаючи перед студентами у День знань. Тобто підготовка до ІРО відбуватиметься за класичною схемою: спочатку НАК «Нафтогаз України» реструктуризують, розділивши видобування, збут і транспортування у різні юридичні особи. Саме так, до речі, нам уже давно радили вчинити західні експерти. Потім акції однієї з компаній — тієї, що займатиметься збутом, — продадуть на біржі. «За нашими даними, ми можемо отримати серйозний інвестиційний ресурс — близько 5—10 млрд. доларів», — порахував зиск Микола Азаров, не повідомивши, щоправда, яку саме частку «Нафтогазу» він планує продати.
На думку аналітиків, такий оптимізм глави українського уряду не ґрунтується на реальній оцінці ситуації. «Програмувати суму отриманого зиску на ІРО досить важко, — пояснює «УМ» незалежний експерт у сфері енергетики Володимир Саприкін. — Називати точну цифру — це спекуляція. Адже, окрім головних активів, треба враховувати допоміжні, також розвідані природні запаси, на які ця структура має ліцензії. З іншого боку, саме продаж акцій на біржі і визначить справжню вартість компанії». Саме таку методику — продавати частину акцій, аби потім визначити вартість усього бізнесу, — зазвичай використовують, аби об’єктивно з’ясувати, скільки насправді коштують активи. Ми ж чомусь вирішили йти від зворотного.
Ідея Прем’єра, попри всю її прогресивнiсть, вимагає тривалої і ретельної підготовки. «Зазвичай підготовка до ІРО триває щонайменше півроку: спочатку оцінюють активи, потім проводять аудит, розміщують цю інформацію у відкритому доступі, — продовжує Саприкін. — Тобто в нинішньому році продати реструктуризовану частину «Нафтогазу» нереально». На думку аналітика, поспіх може налякати інвесторів і спричинити серед них паніку. Що аж ніяк не додає ціни об’єкту.
Інтерес до цінних паперів «Нафтогазу», на думку Володимира Саприкіна, можуть виявити насамперед західні енергетичні компанії. Не виключена й участь російського «Газпрому», але публічне розміщення передбачає, що у покупців опиниться невеликий портфель акцій — близько 10%, і на стратегії компанії вони не впливатимуть. Інша річ, що покупця треба зацікавити. «Скажімо, розв’язати проблему ціноутворення природного газу, — каже Саприкін. — В одній країні не може бути двох цін на газ: на імпортний і власного видобутку». Серед підводних каменів, які грають на зниження ціни і які треба усунути до початку ІРО, — законодавча вимога до компаній, що наполовину є державними, продавати газ державі за низькими цінами. Іноземці грати за цими правилами можуть не захотіти...