Вітя в гостях у Броні

«Сторони обговорили питання європейської інтеграції, зокрема підготовки Угоди про асоціацію та створення зони вільної торгівлі з Європейським Союзом, а також торкнулися питань двосторонньої співпраці». Так скупо й лаконічно звітує сайт Президента про приватну зустріч Віктора Януковича з польським колегою Броніславом Коморовським у форматі «віч–на–віч». Це вже після цього рандеву в його літній резиденції на Балтійському морі глава Польської дер­жави заявив, що судовий процес над Юлією Тимошенко, який у багатьох країнах Європи «сприймається як політичний, а не кримінальний», «може стати серйозною перешкодою на шляху євроінтеграції України». Пан Коморовський зізнався, що переконував у цьому Януковича, але який ефект справили ці вмовляння — не знає й сам. «Я очікую, що найближчим часом ми зможемо дізнатися, як Президент України, українська влада дадуть раду цій проблемі. Ми дуже хотіли б, щоб були хороші новини про те, що цю проблему вирішено, а не росли сумніви щодо мотивації цього процесу», — наголосив президент Польщі.

Окрім того, Броніслав Коморовський запропонував Вікторові Януковичу відкрити пам’ятник полякам, убитим бійцями УПА. За задумом польської сторони, цей монумент має бути встановлений в Острівцях Волинської області одночасно з пам’ятником українцям, убитим поляками, в польському селі Сагринь Люблінського воєводства. На думку Коморовського, такий крок допоможе закреслити неприємне минуле україно–польського конфлікту часів Другої світової війни. «Острівці неминуче відходять із часом, і Сагринь... Я хотів би, щоб це мало символічне значення для переоцінки і серед поляків, і серед українців поганого минулого в ім’я кращого майбутнього», — наголосив польський президент.

Історичне примирення двох таких дружніх у теперішньому, і таких ворожих у минулому держав було б справді знаменним кроком уперед у двосторонніх відносинах. Проблема лише в тому, що в Польщі й досі вперто насаджують думку: «катами» й «зарізяками», які «ні за що ні про що» винищували польське населення на Волині, були тільки українці. Про це показують документальні фільми на державному телебаченні, цю думку місцевому населенню вкладають статті в друкованій пресі. І байдуже, що насправді ця кривава сторінка історії була однаково ганебною для обох сторін — «зарізяки» польської Армії Крайової винищували українське населення не менш (а то й більш?) жорстоко, ніж упівці. І якщо вже перегортати цю сторінку, то разом і синхронно.