Завтра ювілейна дата Івана Франка — 155–річчя з дня народження. Як кожну визначну особистість, яку підняли на п’єдестал у радянські часи, автора рядків про Каменяра і Вічного революціонера спочатку ідеалізували, заганяючи у рамки боротьби за ідеї соціалізму. Втім феномен «мужицького сина» з Нагуєвичів багатогранніший і колоритніший: він жив за Австро–Угорщини у фактично польському Львові, став доктором наук у Відні, пропагував українські ідеї і передбачив крах імперій. За 59 років залишив близько 6 тисяч своїх художніх творів і наукових праць. Навіть тоді, коли його руки останні роки були паралізовані, свої думки він надиктовував іншим.

Горезвiсний час змін та умови, у яких жив i працював Франко, дуже складні і навіть фатальні. Напевно, тому й реальне буття Івана Яковича та його родини — як згусток негараздів і нещасть, трагедій, яких вистачало б щонайменше на шістьох. Щоб відчути справжніми Франка та його епоху, треба вирушати у його будинок–музей у Львові. Наш гід у двоповерховому помешканні, де максимально відтворено прижиттєві інтер’єри власника і який наповнено багатьма речами, що знали Франка, — відома дослідниця життя і творчості ювіляра Віра Лук’янівна Бонь.