Сумний серпень 1941–го

Саме з німців Криму, які, за останнім довоєнним переписом, були четвертим за чисельністю етносом півострова (після росіян, кримських татарів і українців), почалася сталінська тотальна зачистка від «неблагонадійних» народів. Через три роки вона зловіщим чорним крилом накрила і решту — кримських татар, болгар, греків, вірмен, італійців. А 18 серпня 1941 року перші переповнені німецькими родинами товарняки почали поспіхом відправляти iз залізничного вокзалу Сімферополя. Всього у той день, як стверджують історики, депортували більше п’ятдесяти тисяч німців. Після остаточного звільнення Криму від фашистів у 1944–му — ще кілька тисяч.

Із перону сімферопольського вокзалу, де встановлено меморіальний знак про цю сумну сторінку в історії, вчора стартували скорботні заходи. Уцілілі жертви насильницького переселення до Сибіру і Середньої Азії та їхні родичі поклали до знаку вінки та квіти. За ініціативою активістів республіканського товариства німців Криму «Відергебурт», учора пам’ятну відзнаку відкрили також у райцентрі Красногвардійське (колишнє селище Тельмановське). Саме цей населений пункт у довоєнну пору найбільш компактно заселяли етнічні німці. У місцевому краєзнавчому музеї відкрито експозицію, присвячену 70–м роковинам депортації.

ДОВІДКА «УМ»

Німці почали масово колонізувати Крим на запрошення «землячки» — російської імператриці Катерини ІІ — наприкінці XVIII століття. У 1865 році на півострові налічувалося 45 населених пунктів, де жили етнічні німці. За даними I Всеросійського перепису 1897 року, в Криму мешкало більше 31 тисячі німців, тобто 5,8 відсотка від загальної кількості населення півострова. До 1941 року чисельність німецького населення сягала 53 тисяч.

Наразі, згідно з переписом населення, на півострові мешкає 2,5 тисячі німців (0,1% загального населення автономії). Функціонують німецькі товариства й організації, недільні школи. На місцевому державному телебаченні діє національна редакція.