Вогонь, запалений Тарасом,
У нашiм серцi не погас,
Вiн став над простором i часом,
Вiн будить нас, вiн кличе нас.
За волю наша путь не проста,
Коли в усюдисущiй млi
Чужинська кублиться короста
На тiлi спраглої землi
Вiки борнi. І не зненацька
Наш дух розстрiляний впритул,
Степи скропила кров козацька,
Свята — не наш iржавий мул.
Огидний страх i надпокора
Сидять в зачуханiй душi.
І продаєм здобуте вчора —
Усе за ламанi грошi.
Невже в борнi й пекельних муках.
Повстанська кров текла дарма?
І що залишимо онукам,
Окрiм нагайки i ярма?
Про них нiхто не буде дбати,
Якщо не дбатимем самi.
Прокиньмося, щоб не вмирати
На Соловках i Колимi.
Р. Солоневський
смт Клевань
Рiвненщина