Незалежнiсть: яка вона? Постiйно ставлю собі це запитання, як i постiйно уточнюю вiдповiдi на нього. Незалежнiсть, воля, свобода — поняття фiлософськi, первiснi, тобто такi, якi не визначаються через iншi, вони, як аксiоми в геометрiї, приймаються без доведення, бо людина народжується, щоб бути вiльною, незалежною. Незалежнiсть усвiдомлюється i пiзнається через порiвняння її з її антиподом — залежнiстю. Конкретизацiя поняття проста i зрозумiла: проголосивши незалежнiсть своєї держави, український народ звiльнився вiд Сибiру, Мордовiї, Соловкiв, Колими та iнших невiльницьких мiсць. Ми також позбулися примусової служби у чужих армiях та необхiдностi воювати за чужi iнтереси. Ми звiльнилися вiд нацiонального гнiту, вiд знущань i безневинних жертв, вiд рiзного виду репресiй. Проголошенням незалежностi ми вибороли невiд’ємне право самостiйно розпоряджатися своїми нацiональними надбаннями та вирiшувати свої проблеми.
Поступово переконуємося, що для держави i народу немає нiчого дорожчого, анiж бути вiльними, незалежними. Історiя людства засвiдчила, що, як правило, незалежнiсть виборюється народами й нацiями в запеклiй боротьбi з поневолювачами.
Україна, як й iншi республiки, що входили до складу наддержави, домоглася статусу незалежної держави без збройної боротьби — за задумом Всевишнього український народ без краплi кровi отримав велику перемогу, що стала доленосною. Факт здобуття незалежностi без збройної боротьби викликав у свiдомостi спiввiтчизникiв ейфорiйнi почуття та водночас вiдвернув їхню увагу вiд реальної оцiнки подiї, що вiдбулася 24 серпня 1991 року в сесiйнiй залi ВР о 18–й годинi.
Саме тому з’явилася потреба в проведеннi референдуму, яким народ пiдтвердив своє нестримне бажання жити у своїй незалежнiй державi.
Проте антиукраїнськi сили й далi проводили полiтику применшення значення подiй 24 серпня та 1 грудня. Пам’ятаємо намагання лiвих залишати «видатними» днi 7—8 листопада, 1—2 травня, намагання вiдзначати рiчницi утворення партiї бiльшовикiв, комсомолу. Нi Л. Кравчук, нi Л. Кучма не запам’яталися тим, що вони намагалися утвердити 24 серпня як День найвеличнiшого свята українського народу, як День визволення з–пiд вiковiчної залежностi вiд царської, затим вiд бiльшовицької Росiї. Не має такого бажання i нинiшній Президент, про що засвiдчує факт вiдзначення 20–рiччя Незалежностi без параду. Мене та моїх однодумцiв не дуже засмутило таке рiшення влади, i зовсiм не через те, що в держави немає грошей на проведення параду, нi, адже не було тiєї армiї, яка виборювала б незалежнiсть, а новостворена ще не пройнялася духом патрiотизму.
Ми, нацiонально свiдомi українцi, глибоко переконанi, що 24 серпня стане Днем усвiдомлення нашої незборимої любовi до нашої неньки України, Днем подальшої згуртованостi i вiри в те, що ми переборемо всi незгоди i таки побудуємо Українську Україну як «сiм’ю велику, сiм’ю вольну, нову», яку заповiв наш Поет.
Ананiй ЗАКРЕВСЬКИЙ
Київська область