На представницькому українсько–російському форумі «Друга хвиля світової кризи. Перспектива українсько–російських відносин» (11.08.2011) академік НАНУ Юрiй Пахомов виступив із твердженням, що Україна не може йти в Європу,їй треба «зайнятися реалізацією на векторі російському». Цю свою нав’язливу ідею академік повторює майже у тих самих виразах, як мантру; він вважає («Час пик» №10, 14.03.2010), що «Росія могла б витягти Україну з ями». (Могла б, але поки вона туди її штовхає). Тоді ж Пахомов заявляв, що Україна (без Галичини) мусить увійти до складу РФ, наводячи висмоктані з пальця відсотки підтримки населення.
Директор Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАНУ, не маючи успіхів у економічних дослідженнях, взявся за генетику, перетворюючи її на «лженауку». Академік відкрив, що «в генетиці українців закладено негативне ставлення до держави». Маленька частка правди у цьому є (козацька вольниця, махновщина), але ж на Січі була чітко організована структура. Недарма К. Маркс назвав її козацькою республікою. Щодо нелюбові українців до держави, то вони билися проти панування чужих держав, виборюючи свою, українську... За УНР армія, а згодом холодноярські повстанці воювали до середини 20–х років, за незалежну Українську державу воїни УПА – до середини 50–х.
Так само безпідставно звинувачено українців, що їм не любий «свій» президент, а тільки «чужий»: «вони із задоволенням сприймають, коли командують країною не вони, а хтось інший, у цьому випадку хай це будуть росіяни, хай це будуть європейці». Мабуть, Президент не читав цей пасаж, а то б вигнав академіка з усіх посад; рішучості В.Януковичу надало б і засудження академіком президентської позиції щодо руху до Європи: «Цей вектор дуже серйозний, на нього націлилося вище керівництво..., ми з великим запізненням будемо розплутувати те, чому можна було б запобігти».
Юрiй Пахомов звідкілясь узяв, що ООН внесла Україну до якогось списку «країн, що не відбулися». Насправді такі списки з 2005 року складають журнал Foreign Policy та організація Fund for Peace, поділивши держави на чотири групи. У 2011 році Україну помістили у третю групу держав, стабільність яких на межі, вона посідає 110–те місце, що краще у порівнянні з Росією та Білоруссю (82–ге, 83–тє); випереджають її з колишнього СРСР Латвія (135–те), Естонія (140–ве), Литва (149–те).
Академік заперечує європейський шлях, бо «відносно західного вектора нема ніяких розрахунків». Йдеться про економічні розрахунки вигідності чи невигідності. А хто ж винен? В Україні є кілька економічних інститутів, і якщо нема економічних обчислень доцільності важливих рішень, то це означає, що їхні керівники задурно одержують зарплати та доплати за академічні звання, тобто є паразитами. Безсмертний Гоголь! Унтер–офіцерська вдова таки може сама себе відшмагати.«Якби зробити розрахунки, ми відвернули б це (рух до Європи)», — бідкається академік. «Але... ми відвернемо це і так». Ай, «вчений»! Ай, академік! Розрахунків не має, замінює їх балаканиною. Він лякає, що через «мусульманський фактор» Європа стане «пекельним кодлом».
Академік показав наукову неспроможність довести якісь негативи шляху до Європи та якісь позитиви шляху до Росії.
Ігор ДЕМ’ЯНЧУК,
кандидат технiчних наук
Київ