Правдивого політика можна порівняти з новозеландським папугою какапо — кілька цих надзвичайно рідкісних птахів у природі нібито ще існує, але їх майже ніхто ніколи не бачить. Олександра Волкова, на відміну від непомітного на тлі тропічної рослинності нелітаючого папуги, не побачити складно, хоча колишній «директор-розпорядник» Верховної Ради, за його словами, завжди каже тільки правду. Цей масивний у прямому сенсі слова нардеп завжди на виду і завжди в центрі уваги журналістів, які за те й люблять Олександра Михайловича, що від нього можна почути ТАКЕ, чого при тверезому розумі не скаже жоден інший політичний діяч. І йдеться не лише про слова, які на письмі прийнято позначати трикрапками, хоча без «міцного слівця» не обходиться фактично жодне його інтерв'ю. Звісно, до Волкова можна ставитися по-різному, але особисто поспілкувавшись із парламентським «важковаговиком», який не звик лицемірити й відмовлятися від старих друзів, його мимоволі починають поважати навіть найзатятіші опоненти.