Уже другий рік поспіль іноземні волонтери намагаються подовжити життя одній із чотирьох найстаріших у СНД циркових будівель. Цього літа до Харкова приїхали чотирнадцять молодих добровольців iз шести країн світу. Як повідомила координатор міжнародних проектів Ольга Король, серед них немає професіоналів, які б знали будівельну справу, але брак навичок хлопці та дівчата планують компенсувати власною енергійністю і бажанням вчитися. Свого слова гості дотримали, оскільки за два тижні навели справжній лад у реквізитній дитячої циркової школи–студії — винесли непотрібні речі, зняли зіпсовану часом підлогу і забетонували її заново. «Волонтери нам дуже допомогли, — каже головний інженер творчої дирекції з підготовки циркових атракціонів Олександр Власенко. — Виконану ними роботу ми б самотужки навряд чи осилили».
Жили добровольці у гуртожитку для артистів цирку. Роботу поєднували з екскурсіями по місту, оскільки знайомство з культурою і традиціями країн, — один із пунктів волонтерських проектів. Для Харкова ж їхній приїзд став і поготів знаковою подією, оскільки ще минулого року привернув увагу до проблем історичної будівлі, про яку, здається, вже всі встигли забути. Завдяки резонансу, викликаному цим візитом, адміністрації вдалося зібрати документи для надання Старому цирку статусу пам’ятника архітектури. Лише у такий спосіб, вважають тут, можна буде випросити кошти хоча б для реставрації купола і заміну архаїчної системи опалення.
Харківський Старий цирк збудував підприємець німецького походження Генріх Грикк ще у 1905 році. За однією з легенд, багатій не пошкодував кошти на дорогий проект через глибоке романтичне почуття до циркової актриси. Як і всесвітньо відомий паризький цирк братів Франконі, харківська будівля стала свого роду еталоном для стаціонарних циркових приміщень, оскільки, крім манежу, тут облаштували ще й сцену. Таке поєднання дозволило демонструвати під куполом не лише циркові, а й театральні вистави. Цим, власне, і скористалися корифеї українського театру Марко Кропивницький, Панас Саксаганський та Микола Садовський, які не один рік працювали у Харкові. Що ж стосується циркового мистецтва, то саме тут починали свій зірковий шлях такі відомі майстри манежу, як клоуни–дресирувальники Володимир і Юрій Дурови, клоун Костянтин Берман, приборкувачі левів Олександр Буслаєв та Ірина Бугримова, режисер Євген Зискінд, ілюзіоніст Еміль Кіо.
З Олексієм Колісником, відомим на Волині дослідником проблем державотворення, кандидатом психологічних наук, професором Східноєвропейського університету імені Лесі Українки, розмовляли за кілька місяців до початку другого українського Майдану, в серпні 2014-го. >>
Після Революції гідності мовна ситуація в Україні погіршилася, і це відбувається тому, що уряд не представляє українську ідентичність, підтримка української мови сприймається як зазіхання на людські права російськомовних. >>
Щонайменше дивними виглядають заяви так званих «одноразових» політологів чи експертів про те, що невелика пауза пішла на користь Арсенію Яценюку, і що вже невдовзі він зможе запалати «новою зіркою» на політичному небосхилі… >>
У біографії заслуженого лікаря України Володимира Карпука є період, коли він, як кажуть, ходив у політику: був народним депутатом України від блоку «Наша Україна» у Верховній Раді 5-го і 6-го скликань, деякий час працював заступником голови Волинської облдержадміністрації з гуманітарних питань. Тобто спробував владу на смак у різних її іпостасях. >>
Цьогорічне вшанування Героїв Крут чи не вперше винесло на загальнодержавний рівень аналітичне, а не емоційне, як досі, бачення подій відомого бою. Упродовж майже 100 років українська поезія оспівує трагізм загибелі «300 студентів» і шпетить тодішнє керівництво УНР за «зраду» — мовляв, відмовилися від війська, самі сиділи в Києві, а хлопчики гинули. >>
До кінця тижня у виставкових залах Центрального будинку художника Національної спілки художників України (вулиця Січових стрільців, 1-5 у столиці) триватиме сьома Всеукраїнська бієнале історичного жанру «Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників». >>
