Каталонські історії

З Іреною Карпою в «України молодої» давні дружні стосунки. Газета неодноразово писала про шляхи цієї креативної дівчини, що поєднала у собі кілька іпостасей — співачки, телеведучої, письменниці, мандрівниці. Але все ж останні публікації стосувалися більше її приватного життя: заміжжя та народження доньки Кори. Завданням даного інтерв’ю — помережаного обов’язковими питаннями про доньку, пологи й самопочуття — все ж було більше дізнатися про новий альбом та нову книгу, які Ірена дуплетом збирається видати цієї осені. Але сталося не так як гадалося: після того як Ірена вислала відповіді на запитання, у неї знайшлася ще одна донечка, яка народилася 30 липня (пологи відбулися в Барселоні, в домашніх умовах, а серед інтернаціональної команди акушерів — каталонців та французів — була присутня, за свідченням Карпи, «напіввідьма», тому «обійшлося без єдиного розриву, і то при моїй комплекції і нерозійдених костях»). Дівчинка здорова — 3 700 гр. — уже має ім’я з трьох частин, але забобонні батьки поки тримають його в таємниці, й разом iз мамою нею опікуються акушерки, які щодня навідують породіллю (ці послуги входять у вартість самих пологів, що, за свідченням Ірени, вийшло дешевше, ніж народжувати в Берліні).

«УМ» вітає молоду маму, яка дає гарний приклад українкам і не словом, а ділом впливає на демографічну ситуацію в країні. А також її чоловіка Нормана та всю велику родину, включно з маленькою Корою.

— До речі, а як вона почувається поряд із новонародженою сестричкою?

— Наразі ми Кору бачимо в Скайпі — залишили з моїми батьками в Карпатах на час пологів. Мама каже, що Кора стоптала свої перші туфельки. Активно тупотить дитина гірськими стежками, вся в мене.

— Ірено, як тобі ведеться в Барселоні? На Фейсбуці ти пишеш, що буває сумно, — у чому річ?

— Та то щось було напливло на мене. Ніколи не варто абсорбувати місто там, де це роблять натовпи туристів. Ця їхня знаменита Ла Рамбла (головна пішохiдна вулиця міста. — Авт.) — жахливий людський зоопарк, як каже моя подруга, — «діалог росіян з американцями». Чого люди йдуть туди, куди вони всі йдуть, — незрозуміло. Але мене потягло туди теж, як дурня у вир, і все закінчилося жахливою втратою енергії. Тепер минаю цю вулицю десятими дорогами. А в Готичний квартал показуюся хіба що під ніч, коли закриваються магазини й божевільні канікуляристи не бігають, як ошпарені, на закупи. Тоді можна посидіти тихо під древньою романською стіною, попити холодного вина з льодом і вдихнути старе місто таким, як воно є.

Тепер Барселона для мене — це улюблений район Грасія (ходила туди на йогу для вагітних. — Авт.), бо там атмосфера «для своїх»: із галереями, крамничками органічної їжі, редорського одягу, специфічною архітектурою, берлінського штибу барчиками й вуличками, де рідко показуються машини. Плюс ми самі живемо на пагорбі, з вікон видно й море, й низькі гори, а до високих Піренеїв — смішні дві години їзди.

Про англомовний альбом і можливий початок туру

— 23 вересня у київському Crystal Hall  призначено презентацію нового альбому And I Made A Man гурту QARPA. Це буде одноразова акція чи початок туру?

— Дуже сподіваюся, що початок туру: Карпа, її тераріум і концерти з новою програмою... Кажуть, що на концерти QARPA чекають уже давно і в багатьох містах — якщо не брешуть, звичайно.

— Якою ми почуємо Qarpa на цій платівці?

— Якби не казати, що то ми, то нас би й не впізнали. Зовсім інше звучання, неоднорідна стилістика, пісні написані в різні періоди часу, домінантна мова — англійська (я вірю, що все більше українців за міжнародну мають саме її, а не «общєпанятний»). Пісні розставлені так, що на початку в мене наче немає акценту (записано під фонетичним контролем Нормана), а наприкiнцi він з’являється (записано раніше, до створення нашої міжнародної сімейки). Олег Артим і Артур Данієлян — дуже особливі музиканти. Нам ідеться про те, аби створювати не модну музику, а музику позачасову. Тоді її не соромно буде слухати і через купу років.

— Як поширюватиметься альбом? Традиційним способом — на платівках? Чи новомодним — тобто платне чи безкоштовне завантаження з iнтернету?

— Наразі це ще вирішується. Згідно з пропозиціями, маємо обидва варіанти — диски плюс цифровий контент. Подейкують: українці еволюціонують і вже чесно платять за скачані треки. Перевірю — скажу.

Що таке бебі–блог і для чого його пишуть

— Чим, крім музичних вправ, було наповнене твоє творче дозвілля в останні місяці?

— Дитиною, спорадичною йогою, читанням, дописуванням моєї довгої «гірської» книги, гулянням у лісі з собакою, вивченням іспанської, готуванням їжі...

— Коли і де вийде книжка про Гімалаї (до речі, яка її офіційна назва)?

— Назва дуже смішна, поки казати не буду. Вийде до Форуму видавців, у тому ж рідному «КСД» (видавництво «Клуб сімейного дозвілля». — Авт.). Це буде книжка з картинками — художниця Мурі намалювала пару сторінок коміксів, — що зробить її трохи дорожчою, але обсяг книги й ілюстрації того варті. Здається, толкові комікси у нас іще ніхто не видавав, тому хотілося б у майбутньому зробити повноцінний проект. Наразі ще думаю, чи варто — як колекційнi примірники — вклеювати в книгу сингл із піснями And I Made a Man.

— Ірено, чи тобі мало чим зайнятися — чоловік, дитина, собака, творчість, вагітність — що ти ще й блог почала писати? Чи це комерційний проект — маю на увазі інтернет–магазин Ks Kids? Хто кого там рекламує і продає?

— Часу вічно не стає. Ніколи і нікому. А коли з’являються нащадки, ти розумієш це як ніколи раніше. Але я не можу жертвувати чимось — намагаюся ущільнювати графік, поки він ущільнюється...

Щодо блогу. Гм... Узагалі–то не думала, що колись на таке погоджуся. Але одного разу подзвонила моя дуже давня знайома, з якою ми колись співпрацювали на музичних полях, а тепер вона зайнялась іграшками, і радо повідомила свою ідею: мамасіта Карпа мала б весело щось розказувати про свого бебіка десь в iнтернеті, бажано на їхніх сторінках. Я спершу морозилася (півроку десь), а потім подумала, що це заняття мене здисциплінує, і я зможу вести бодай якісь нотатки про Корине життя — коли діти виростають, їх такі архіви страшенно цікавлять. Своїй мамі я мега–вдячна за її зошит з веселими історіями. А тут буде електронна версія. Чом би й ні? Знайома хороша, гонорар я запросила доволі гуманний, опис іграшок теж роблю по–чесному, пишу про плюси і мінуси, все випробовую на собі. Це не реклама, а просто тест–драйв плюшевого добра. Рекомендую людям тільки те, що беру собі. По–іншому я, в принципі, не вмію. А сам блог — то доволі іронічні нотатки. Зайдіть, якщо є діти, вільний час чи нудьга діймає, почитайте самі: http://kskids.com.ua/blog.