Цю табличку друзі нещодавно подарували Сергію Притулі на 30–річчя.
Ведучого Нового каналу Сергія Притулу можна назвати найелегантнішим чоловіком у вітчизняному розважальному ТБ. Зовсім недавно він здав свій пост у «Підйомі» і вже повернувся з Криму зі зйомок спортивно–розважального шоу «Я — герой». Із Сергієм ми говоримо про його кар’єру, Новий канал і вітчизняне телебачення загалом.
— Сергію, ви — прихильник винятково пасивного відпочинку (поспати, подивитися кіно у кінотеатрі), як справлялися з роботою на драйвовому проекті «Я — герой»?
— Власне у запитанні ви вже дали відповідь. Робота — не відпочинок. І той факт, що події відбувались на морському узбережжі, нічого не міняє. Робота є робота, а до неї я завжди ставлюсь відповідально.
— Як працювалося на зйомках проекту з новою співведучою — Лілією Подкопаєвою?
— Неочікувано легко. Неодноразово бачив на екрані невдалі трансформації спортсменів у ведучих чи в коментаторів. Приємні винятки — Говорова та Шатернікова. Подкопаєва вчиться «на льоту», вміє правильно виконати завдання, які ставлять продюсери проекту. Взагалі, в нашому «цеху» не прийнято підходити і давати поради один одному, на кшталт ти тут щось не так робиш, а ось тут треба було так зробити. Тому, коли Лілія підходила до мене чи до Сашка (Педана. — Ред.) і перепитувала, як і що краще робити в тій чи іншій ситуації, почувався трішки ніяково: у 1996 році я молився на цю дівчину і плакав разом із нею, коли вона виборола олімпійське золото. Проте втішений, що вона жодної миті не поводилася, як зірка, яка «всі розуми поїла». Якщо людина питає поради, отже, хоче бути ще кращою, хоче вдосконалюватись. Ліля — це відкриття 2011 року для мене особисто і, сподіваюсь, для українського телебачення загалом.
— Чи були якісь збої у зйомках проекту з тієї причини, що його несподівано залишила продюсер Вікторія Забулонська?
— Вікторія його залишила не «несподівано». Про своє відсторонення від проекту вона повідомила заздалегідь, тож підготовка до зйомок, та й самі вони, проходили у звичному режимі. Зрештою, та команда людей, яка була задіяна у виробництві, на телебаченні не перший день. Міша Комаровський, Віктор Погорєлов, Костя Федоров, Толік Сябро і продюсер Оксана Панасівська добряче попрацювали над організацією процесу. Несподіванок не було. Всі ланки працювали «на відмінно».
— З Нового каналу вже багато людей (Андрій Доманський, Оксана Гутцайт, Вікторія Забулонська) перейшли на «1+1». Це якось впливає на роботу команди Нового? Які настрої у людей, що лишилися? (Збоку ці переходи сприймаються як цілеспрямоване розхитування позицій Нового каналу).
— Це нагадує ситуацію, коли з одного дружнього класу учень переходить в іншу школу. Звісно ж, прикро, але риба шукає, де глибше, а людина... На роботу колективу загалом це не може впливати, бо тут — не пісочниця і всі — не малі діти. Кожен має право вибору і робить, як вважає за потрібне. Анафему тим, хто йде, ніхто не оголошував. Навпаки, подібні прецеденти змушують колектив мобілізуватись і шукати приховані резерви, щоб заповнити вакуум, який створюється. На мою скромну думку, поки що це вдається.
— Ви вважаєте нормальним, що один ведучий задіяний у трьох–чотирьох проектах? Це заважає самовдосконалюватися чи, навпаки, мобілізує?
— Ні, я вважаю ненормальним, що один ведучий задіяний у багатьох проектах водночас. Для мене особисто це було однією з основних причин, щоб звернутися до керівництва з проханням прибрати мене з «Підйому». Найменше хочеться «приїстися» глядачеві. Восени минулого року чи навесні цього у мене було по 12—16 ефірів на тиждень у різних проектах. Це не є добре. Ти розпорошуєшся. Станом на сьогодні я залишаюсь ведучим шоу «Я — герой», учасником проекту «Зроби мені смішно» і на всю котушку готуюсь до нового проекту, який мені дуже подобається, який несе суцільний позитив. Таким чином у мене буде не більше шести появ на Новому, не враховуючи повторів «Файни». А щоб поставити крапку в цьому питанні, скажу простіше. Бувають моменти, коли тобі пропонують участь у якомусь проекті й ти просто не можеш відмовити. Хоча б тому, що ми, Новий, — одна сім’я і підставляти своїх не можна!
— Ви продовжуєте розвивати гумор–шоу «Вар’яти»?
— Так. Зараз ми готуємось до початку нового сезону. Слава Богу, за літо мої парубки добряче відпочили і рвуться в бій (посміхається. — Авт.). У вересні плануємо виступити у Львові, Новояворівську, Луцьку, Ковелі та Івано–Франківську. Радіоверсію «Вар’ятів» виставили на тендер. А по телеверсії у серпні будуть перемовини з одним із львівських каналів. Планів безліч. Головне — я відчуваю, що мої вар’яти вже доросли до медійної «історії», матеріалу вистачає, і він постійно поновлюється.
— Не жалкуєте за тим, що припинили робити «Файну Юкрайну»? Чи можливо її реанімувати?
— Жалкую. Залишилось відчуття, ніби не сказали чогось головного. Проте, можливо, краще, коли за тобою сумують, ніж коли ти вже всім у печінках. Ми відзняли 100 випусків «Файни», це найкращий показник серед усіх скетч–шоу пострадянського простору. Щодо реанімації — це питання не до мене. Не я гробив цей проект, не мені його реанімувати. Якщо мої партнери по «Файні» знайдуть спільну мову і вирішать продовжувати її історію, що ж — я завжди відкритий для розмови.
— Зараз спілкуєтеся з Андрієм Молочним? Не задумуєте нового спільного проекту?
— Звичайно, спілкуємося. Не так часто, як під час роботи над «Файною», проте зв’язок підтримуємо постійно. Незабаром працюватимемо разом на концерті. Все окей. Ми в курсі справ один одного.
— Ви дивилися «Рюриків»? Як їх оцінюєте? Багатьом глядачам у цьому серіалі поряд iз Молочним не вистачало вас.
— «Рюриків» бачив кілька разів. На жаль, не так часто є можливість подивитись ТБ. Удома зараз телевізора взагалі немає (посміхається. — Ред.). «Рюриків» оцінюю позитивно. Хороший продукт, гумор не на широкого споживача, але добротний, операторсько–режисерська робота на висоті. Проблема проекту, на мою суб’єктивну думку, полягає в тому, що публіка звикла бачити Андрія у тандемах, а не у сольній партії. Андрій — яскравий актор, великий майстер перевтілень, лідер. Проте і таким завжди потрібен хтось, хто піднесе «снаряд», яким він вистрілить. У «Дуеті ім. Чехова» це був Антон Лірник, у «Файні» — я. У «Рюриках» подібної персони я не помітив. Багато хороших акторів другого плану, але жодного рівного Андрію.
— Не збираєтесь продовжувати гумористичну телекар’єру?
— Всі мої амбіції в контексті гумору зараз задовольняють шоу «Вар’яти» і телепроекти на Новому.
— Ви — україномовний ведучий. Чи вважаєте нормальним засилля на вітчизняному ТБ російської мови?
— Я б не робив проблеми з присутності на вітчизняному ТБ російської мови. Для мільйонів громадян вона є рідною або основною у спілкуванні, тож її присутність у медіа є абсолютно нормальною. Мене більше турбує засилля російських ведучих. Така «пачка», яка з’явилась на наших екранах за останній рік... Це просто жах. Наші топ–менеджери на корню вбивають внутрішню селекцію. Я по пальцях можу перерахувати нові обличчя, які прийшли на наші основні канали з радіо чи з регіональних каналів. Їх кількість поступається «варягам» мінімум удвічі. Ось що страшно.
Сергій Притула, 30 років. Народився у містечку Збараж Тернопільської області. Навчався у Тернопільській академії сільського господарства. Паралельно грав у «КВК». У січні 1999–го з’явився в ефірі «Радіо Тернопіль 106.1 FM» під ефірним псевдо «Сірий». 2004 р.— з’явився в ефірі «Інтера» у шоу «Було ваше — стало наше». 2005 р. — розпрощався з Тернополем, з’явився в радіоефірі столичної радіостанції «Music–радіо». 2006 р. — резидент «Comedy Club UA», учасник щотижневих вечірок і телеверсій. 2008 р. — дебютував на Новому каналі. Деякий час паралельно займався радіопроектами на кількох fm–радіостанціях: «Вишнева 20–ка» на «Люкс FM», «Файна Юкрайна» на «Нашому радіо». Активно займається розвитком першого україномовного гумор–шоу «Вар’яти».
Одружений. Виховує сина.
Хто не знає Сашка Лірника? Виявляється, є такі. Та з кожним новим днем незнайків стає все менше: то книга з Лірниковими казками до рук потрапить, то диск хтось перепише й дасть послухати, то на телебаченні Лірникову вечірню казочку тато з мамою увімкнуть. Казкар постійно спілкується з читачами, слухачами й глядачами, їздить з волонтерською місією на Донбас, а також за кордон, до українців діаспори. >>
Професійна мандрівниця Ольга Котлицька цього тижня у Києві збирає друзів, щоб нагадати: телепроекту про подорожі, автором і ведучою якого вона є, уже 20. Спочатку був «На перший погляд», потім він трансформувався у «Не перший погляд». >>
Навіть якщо комедії не ваш улюблений кіножанр, варто подивитися на неперевершений талант однієї з найсмішніших сучасних коміків — американської акторки Меліси Маккарті у новій стрічці «Леді бос», що цього тижня виходить у прокат в Україні. >>
Телеведучий Дмитро Комаров на каналі «1+1» показав Камбоджу, Індію, Кубу, Болівію та інші країни такими, як ніхто не здогадувався. Він «вивертає» світ і показує його з вражаючих сторін. У кабінеті Дмитра в офісі «Плюсів», де ми ведемо розмову, ніби зібрані шматочки екзотичних країн, у деталях. >>
Упродовж останніх років вибагливі телеглядачі, які цінують свій час, усе частіше відмовляються від перегляду ефірів так званих великих каналів, де навіть у новиннєвих блоках орієнтуються на «інформацію розваг» — інфотеймент. >>
У Донецьк прибула група з 20 представників російських ЗМІ, перед якими поставлено завдання «фіксації обстрілів мирного населення українськими військовими», а також «консультацій» з організації провокацій, — повідомили в групі «Інформаційний спротив». >>
