Фiдель у задумi про свої «многая лiта». (Фото РЕЙТЕР.)
На початку травня Комісія допомоги свободі на Кубі представила президенту США Джорджу Бушу документ на 500 сторінок, в якому викладено нову стратегію США щодо «прискорення дня, коли Куба зможе бути вільною від тиранії». Американські ЗМІ повідомили, що згідно з цим документом Буш застосує, зокрема, додаткові санкції для жорсткішої економічної блокади острова, обмежить суми грошових переказів, за допомоги яких кубинська еміграція США могла пiдтримувати своїх родичiв на батьківщині. (До цього максимальна сума грошових переказів не могла перевищувати 1200 доларів на рік). Вашингтон також має намір підсилити адміністративний тиск по відношенню до тих країн, які інвестують в економіку Куби, особливо в туристичну індустрію, що впродовж останніх років розвивалася особливо стрімко. Острів став популярним місцем відпочинку мешканців Канади та Мексики, країн Європейського Союзу.
Адміністрація Буша також має намір підсилити пропагандистську обробку населення острова з метою налаштовувати його проти влади Кастро. Десь у липні мають розпочатися регулярні польоти вздовж кордонів територіальних вод Куби американських транспортних літаків «Геркулес» С-130 з передавальною телерадіоапаратурою на борту, з допомогою якої будуть ретранслюватися програми кубинської еміграційної телерадіостанції «Хосе Марті». Агенція «Франс Пресс» повідомила, що з борту «Геркулесів» будуть транслюватися також інші антикастровські програми, які в останнє десятиліття Куба глушить. На реалізацію трансляції на Кубу еміграційних теле- і радіопрограм Білий дім упродовж наступних двох років планує виділити 18 млн. доларів. А загалом на різні пропагандистські акції виділено 59 млн. доларів, зокрема 36 млн. доларів на «діяльність із розбудови демократії та підтримку членів родин політичної опозиції». Вашингтон ставить собі за мету не лише прискорити падіння режиму Фіделя Кастро, а й не допустити успадкування влади його молодшим братом Раулем. «Ми не чекаємо дня, коли Куба стане вільною, ми працюємо на його наближення», — сказав Джордж Буш.
Кубинська спільнота Флориди, головного осередку цієї діаспори у США, дає різні оцінки згаданим санкціям.
Голова Національної кубино-американської фундації Хорхе Мас Сантос заявив агенції «Франс Пресс»: «Ми вітаємо допомогу опозиції на острові та підтримку радіо і телебачення «Марті». Після майже чотирьох років перебування при владі адміністрація Буша нарешті згадала про кубинський народ». Але при цьому Мас Сантос попередив, що не вся кубинська діаспора віддасть свої голоси за Буша на майбутніх президентських виборах: «У нас є вибір. Подивимося, що запропонує нам кандидат демократів Джон Керрі». Керрі назвав плани Буша стосовно Куби «політикою року виборів».
Натомість Бі-Бі-Сі повідомила, що кубинські дисиденти, які ще перебувають на волі, гостро розкритикували план Буша. Провідний опозиціонер острова, християнський демократ Освальдо Пая, заявив, що американські санкції найболючіше вдарять по простих кубинцях та будуть справжнім подарунком для самого Фіделя Кастро. Пая, який є лауреатом заснованої Європейським Союзом премії ім. Андрія Сахарова за захист прав людини, сказав: «Є зовсім неприйнятним, щоб будь-які зовнішні сили намагалися керувати перехідним процесом до демократії на Кубі». Двоє інших дисидентів навіть влаштували акцію протесту перед дипломатичною місією США в Гавані (США та Куба не мають нормальних дипломатичних відносин). Інший провідний кубинський дисидент — Елой Гутьєрес Менойо — сказав: «Це грубе втручання Америки не буде сприяти побудові демократії на Кубі». У своєму листі до держсекретаря США Коліна Пауелла Менойо наголосив, що заплановані США заходи можуть призвести до збройного конфлікту між двома країнами. Ветеран кубинського правозахисного руху Елізардо Санчес назвав американські пропозиції «абсолютно непродуктивними та явним зовнішнім втручанням у внутрішні справи Куби».
Один із лідерів кубинської еміграції США Альфредо Дюран сказав: «Буш не розуміє кубинців. Його план є черговим прикладом лицемірства та зарозумілості теперішньої адміністрації. Президент вважає себе захисником родинних цінностей і водночас хоче запровадити обмеження в родинних зв'язках між півторамільйонною кубинською діаспорою США та нашою ріднею на острові. Спроба диктувати нам, як часто ми можемо відвідувати наших батьків, братів та сестер, є просто смішною і демонструє повну необізнаність Джорджа Буша з нашою культурою та реаліями життя у «фортеці Кастро». Пропозиція збільшення фінансової допомоги опозиції виглядає слушною лише на папері, але насправді ці фонди підуть на виборчу кампанію Буша на Флориді. Залишками від них поділяться справжні дисиденти та агенти безпеки Кастро, яких, як відомо, все більше в рідіючих шеренгах опозиції. Буш не враховує змін на еміграційній політичній сцені останніх років, де переважна більшість організацій і звичайних біженців з острова вже підтримують діалог з режимом та виступають за відміну ембарго. Я переконаний, що це обурення обернеться у листопаді додатковими голосами для Керрі».
Прогнози дисидентів стосовно того, що американські санкції обернуться ще більшою бідою для звичайних кубинців, справдилися майже негайно. Режим Кастро у середині травня закликав громадян острова затягнути тугіше паски. Якщо досі американські кубинці мали право відвідувати своїх родичів раз на рік, то тепер вони можуть це робити лише раз на три роки, і під час відвідин витрачати щодня не 164, а лише 50 доларів. А за рахунок допомоги «багатих американських родичів» живе майже половина з 11 млн. мешканців острова, адже середня місячна зарплата кубинця становить лише 15 доларів. Щороку емігранти привозили на острів щонайменше 800 млн. американських доларів, які в підсумку потрапляли через мережу понад трьох тисяч валютних магазинів до державної скарбниці.
Уже через три дні після оголошення плану Буша кубинська влада заборонила продаж більшості товарів, які кубинці могли купити лише у валютних магазинах, а ціни на ті товари, які ще можна придбати за долари (продукти харчування, засоби гігієни та бензин), відразу підскочили. Одночасно було скорочено мережу валютних магазинів, а коли ж зачинені майже три тижні магазини наприкінці травня знову відкрилися, то ціни у них підскочили на 10—25 відсотків у порівнянні з квітнем. Без жодного перебільшення можна стверджувати, що валютні магазини, легалізовані 1993 року, є для кубинців засобом виживання, бо у звичайних, державних переважну більшість товарів продають за картками. Кубинець може раз на місяць придбати за такою карткою 250 мілілітрів олії, вісім яєць, один брусок мила, півкіло курятини, два кіло рису, 250 грамів квасолі, два кіло цукру, 120 грамів кави, 360 грамів солі та 15 пачок сірників. Але зазвичай люди не можуть купити і цього, позаяк прилавки магазинів просто порожні.
Куба колись була третьою за рівнем життя країною Латинської Америки, а за чотири з лишком десятиліття правління Кастро стала однією з найбідніших. Після запровадження американських санкцій уся надія режиму — на допомогу Європейського Союзу та туризм, а більшість туристів також прибувають з Європи. Кажуть, не відвертай руку, що дає, але Фідель Кастро у своїй зарозумілості не дотримується (принаймні публічно) навіть цього правила. У липні минулого року у промові з нагоди святкування річниці кубинської революції він назвав ЄС «троянським конем» Сполучених Штатів та заявив: «Куба не потребує допомоги Європейського Союзу, щоб вижити. ЄС — це група колишніх колоніальних держав, які несуть історичну відповідальність за торгівлю невільниками та навіть винищення цілих народів». Офіційний Брюссель тоді висловив жаль з приводу такої заяви кубинського лідера та заявив про свою «відданість підтримці кубинського народу, особливо тих, хто перебуває у найбільшій нужді». За «революційну нестримність» язика Кастро нажив ворогів навіть з числа тих країн, які надають Кубі реальну допомогу. Місяць тому відкликали своїх послів з Гавани Мексика та Перу. Витiвки Кастро ще терплять найбільш ліві з латиноамериканських лідерів — президенти Бразилії та Венесуели.
Тепер, коли ЄС став єдиною рятувальною соломинкою Куби, Фідель дещо пом'якшив своє ставлення до Європи, але не характер риторики. Позаминулої п'ятниці в мексиканському місті Гвадалахара відбувся саміт Європейський Союз—Латинська Америка за участі 25 країн ЄС та 33 країн Південної Америки і басейну Карибського моря. За кілька днів до початку саміту Кастро проголосив: «Куба візьме участь у саміті, але без ілюзій, що ця зустріч принесе будь-які позитивні ефекти». А далі знову вдався до брутальностей на адресу ЄС, зокрема звинуватив Союз у «злочинах та агресії проти Куби». Голова МЗС Куби Філіпе Перес Рок розтлумачив, що «злочини» ЄС полягають в наданні недостатньої допомоги бідним країнам та в малих інвестиціях в «острів Свободи». Та саміт все-таки дав певний результат для Куби, яка трохи покомизилася та знову домовилася про відновлення дипломатичних відносин з Мексикою.
Сам Кастро вдав із себе чи то байдужого, чи то ображеного, але особисто не прибув до Гвадалахари, чим ще більше підсилив чутки про поганий стан здоров'я. А вони кружляють віддавна. У зв'язку з цим особистий лікар кубинського диктатора чи вождя (хто як бажає) Еугеніо Селман Хусейн 19 травня під час конференції з довголіття в Гавані за участі 250 медичних фахівців із Латинської Америки та США заявив, що його підопічний щодня бігає і плаває і «почувається чудово та перебуває у досконалій формі», повідомила агенція «Ассошіейтед Пресс». Доктор Хусейн свідчить, що Кастро 14 травня пройшов разом з учасниками організованої ним антиамериканської демонстрації приблизно 800 метрів. Щоправда, закордонні спостерігачі зауважили, що вождь виглядав кволим і йшов дуже повільно. Особистий лікар Кастро також заявив на конференції, що його підопічний проживе щонайменше до 140 років. Куба дійсно досягла великих успіхів у освіті і, особливо, медицині. Середня тривалість життя мешканців острова — 76,6 року і за цим показником майже наздогнала США, де середня тривалість життя становить 77,4 року. У серпні Кастро має відсвяткувати свій 78-й день народження.
Усі диктатори прагнуть «ощасливлювати» свої народи максимально довго, а своїх противників звести зі світу максимально швидко. Минулого року режим Кастро кинув до в'язниць 75 дисидентів, цьогоріч — 10. Таємні суди, які звично тривають лише один день, засуджують противників режиму до багаторічних ув'язнень (від 20 до 30 років), повідомляє Бі-Бі-Сі. Революціонер та борець з тиранією, Фідель Кастро вже давно обійшов поваленого ним попереднього кривавого диктатора Фульгенціо Батісту: в соціалістичному раю Кастро в 14 разів більше в'язниць та в 25 разів більше в'язнів, ніж за режиму Батісти. Звіт про «тропічний ГУЛАГ» разом з мапою його розташування оприлюднив 11 травня у Гавані один з лідерів опозиції Елізардо Санчес, який сам добре знайомий з цим ГУЛАГом. На підставі досліджень та опитування родин в'язнів кубинська Комісія з прав людини, головою якої є Санчес, встановила, що на території острова є понад 200 карних закладів, з них 45 — суворого режиму, де відбувають покарання щонайменше 100 тис. осіб, тобто один відсоток населення держави (населення Куби на цей час становить 11 млн., а до революції було 5,5 млн.). Для порівніння: Батіста, якого 1959 року вигнали з Куби революціонери на чолі з Кастро, утримував у своїх 14 в'язницях приблизно чотири тисячі в'язнів.
Нині на Кубі нараховують щонайменше 300 політв'язнів, з яких 75 є лідерами незалежних партій та рухів і журналістами. 1959 року серед в'язнів було 300 жінок, а тепер їх удесятеро більше. Значну групу становлять в'язні, молодші 16 років. У кубинських в'язницях фізичні тортури та психічні знущання стали нормою, заявив Санчес. Режим не подає офіційної статистики про свою пенітенціарну систему, а остання інспекція Міжнародного Червоного Хреста була на Кубі ще 1989 року.
Кубинська правляча каста не має ілюзій, що «командор» проживе 140 років. Вона також усвідомлює, що диктатура може піти разом з її лідером. Але вона все-таки прагне зберегти свої економічні привілеї після падіння комуністичного режиму, як це сталося в більшості країн колишнього СРСР. Саме з такою метою функціонери партії та служб безпеки тепер активно реєструють за кордоном, передусім в Іспанії, свої фірми та торговельні спілки, повідомив у інтерв'ю польській «Газеті виборчій» кубинський поет, публіцист та критик Піо Серрано, який останні 30 років мешкає в еміграції у Мадриді. Серрані вважає, що в правлячій кубинській партії та в оточенні самого Кастро вже відбулася зміна поколінь, сформувалася група «молодих вовків», яка прагне перебрати владу після відходу вождя. Ймовірно, що вони самі не дозволять сісти в перше крісло держави Раулю Кастро.
Політологи вважають найбільш iмовірною гіпотезу, що після Кастро його місце займе якийсь офіцер, котрий має підтримку в поліцейських та військових колах і військова диктатура на чолі з ним здійснить трансформацію режиму. За іншою гіпотезою, не знайдеться такої особи, яка самостійно буде здатна об'єднати всі суперечливі амбіції та інтереси владних еліт. Тому різноманітні військові та поліцейські групи розв'яжуть маленьку війну за наступництво, яка й виявить хунту-переможницю. Сценарії про появу «рятівника нації», який буде походити з еміграційних кіл на Флориді, вважають малоймовірними. Навіть теперішні кубинські дисиденти, які гниють у в'язницях, не дозволять приходу до влади «еміграційного приблуди».
Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>
Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>
На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>
Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>
