Директор Iнституту проблем онкологiї Василь Чехун: Профілактичні заходи, які не потребують великих фінансових витрат, могли б знизити кількість ракових захворювань

            Коли видатний вітчизняний онколог та патофізіолог Ростислав Кавецький створював Інститут проблем онкології, який зараз називається Інститутом експериментальної патології, онкології та радіобіології і носить його ім'я, він поставив за мету з'ясувати «відносини» пухлини та організму людини з метою прискорення подолання однієї з найстрашніших патологій людства. Нині цей інститут очолює член-кореспондент Національної академії наук України Василь Чехун, який впевнений, що сучасні технології дозволяють динамізувати процес боротьби з онкозахворюваннями, однак людина й сама може обмежити вплив шкідливих факторів, які призводять до виникнення раку.

            — Василю Федоровичу, не так давно у пресі пройшла інформація про те, що темпи поширення раку в Україні такі, що варто оголосити своєрідну «епідемію» цієї хвороби. Ви можете сказати, так це чи ні?

            — На жаль, статистика свідчить про те, що рак стрімко завойовує нові позиції не тільки в Україні, а й в усьому світі. Якщо на початку ХХ століття онкологія займала десяту позицію iз захворюваності і смертності, то вже на сьогодні — другу, а за прогнозами Всесвітньої організації охорони здоров'я, до 2020 року вона може вийти на перше місце! Рак називали чумою ХХ сторіччя, але здається, що, на жаль, він буде чумою і ХХI століття, якщо не докладуть спільних зусиль у боротьбі з ним вчені, політики, лікарі, економісти... Чому це так? По-перше, підвищується тривалість життя людей. А з віком ці патологічні зміни, безумовно, динамізуються. По-друге, за останнє сторіччя забруднення навколишнього середовища, поширення високотоксичних виробництв, викиди із заводів, фабрик і транспорту призвели до того, що в організмі людини виявили майже п'ятсот нових сполук, які є для нього чужорідними і часто стають причиною онкозахворювань. Сьогодні дуже широко застосовують цілу низку хімічних сполук, в тому числі консервантів, які вчені давно занесли до списку канцерогенів. По-третє, якщо в минулому столітті здоров'ю людства дошкуляв хімічний бум та димовий смог, то сьогодні ми вже говоримо про небезпеку електромагнітного смогу. Мобільні телефони, мікрохвильові пічки та інші новинки техніки утворюють дуже потужне електромагнітне поле антропогенного походження, яке досить сильно порушує баланс і функцію захисних систем організму.

            — З ваших слів випливає, нібито надії немає і люди майбутнього неодмінно хворітимуть на рак. Але ж відомо, що в усіх процесах потужний вплив має людський фактор. Яке його місце у попередженні онкозахворювань?

            — Перш за все це особиста культура та санітарно-просвітницькі знання людини щодо причин та наслідків виникнення раку. У розвинених країнах, таких як Сполучені Штати Америки, Канада, Великобританія, Німеччина, не прийнято палити у громадських місцях. Там контролюють і не допускають розташування нових високотоксичних виробництв на території держави. У багатьох країнах існують державні програми щодо просвітницької роботи та профілактики раку, які пропагують здоровий спосіб життя, доплачують тим, хто кидає курити тощо.

            І ми могли б досягти значно більшого ефекту за рахунок саме профілактики. А що реально коїться у нас! В усіх громадських місцях можна вільно палити. А подивіться на рекламні щити, які використовують усі методи пропаганди тютюнокуріння. І кого в нашій державі це реально хвилює? Тоді чому ми дивуємось зростанню кількості хворих на рак? Фахівці Всесвітньої організації охорони здоров'я давно довели, що куріння спричиняє близько 35 відсотків подібних захворювань.

            Знову ж таки, крім паління, є маса таких речей, про які начебто всі знають. Але все одно не дотримуються елементарних правил безпеки. Думаю, ви й самі не раз бачили, як господиня смажить щось на рослинному або тваринному жирі, залишаючи його для повторного приготування їжі. Та ж двічі-тричі використаний таким чином жир — страшний канцероген! І про консерванти всі чудово знають, та все одно вживають безліч харчових продуктів, що їх містять. Те саме стосується сонячного опромінення, засмагу від якого так цінують молоді люди. Воно, на жаль, і це теж усі знають, може бути «каталізатором» виникнення пухлин, особливо шкіри і часто в тих, хто має багато пігментних плям. Сонце — це чудовий природний оздоровчий фактор, але сонячні ванни краще приймати в розумних дозах, тому що надмірне «споживання» сонячної радіації сильно знижує захисну силу імунокомпетентних клітин, які, зокрема, бережуть організм від раку. Цікаво, що в нашому інституті років тридцять тому проводились дослідження з впливу сонячного опромінення на канцерогенез, для цього вчені навіть здійснили експеримент — клітки з лабораторними щурами протягом деякого часу регулярно вивозили на міський пляж. У результаті тривалої дії сонячної «радіації» у тварин дослідної групи виникали додаткові новоутворення. Тому і на пляжі, під жарким сонцем, треба пам'ятати про своє здоров'я...

            — А що ви скажете про якість питної водопровідної води? Це правда, що тридцять відсотків ракових захворювань виникають саме через воду, яка містить канцерогенну хлорорганіку? Отже, цей чай, яким ми зараз пригощаємось, теж може бути небезпечним!

            — Даруйте, але ж чай, який я вам запропонував, приготований не з водопровідної, а з артезіанської води. Та й усім раджу, в кого є така можливість, наслідувати такий приклад. А щодо тридцяти відсотків ракових захворювань, про які ви запитуєте, то це не зовсім так. За даними відомого Міжнародного агентства з дослідження раку в Ліоні, понад вісімдесят відсотків усіх ракових захворювань виникають через неправильний спосіб життя. З них приблизно 30 — «на рахунку» неправильного харчування. А у складі харчування, зрозуміло, вода займає велику частку, зате, дотримуючись високотехнологічної системи очищення, можна повністю запобігти і цьому фактору ризику.

            — Василю Федоровичу, я не раз чула від онкологів про те, що у виникненні цієї патології часто відіграє велику роль так званий «психогенний» фактор, тобто якщо людина боїться захворіти на рак і постійно нервується з цього приводу, у неї дійсно більше шансів стати жертвою хвороби...

            — Без сумніву, не можна «програмувати» себе на ракове захворювання. Ви можете максимально нівелювати дію усіх канцерогенних факторів у вашому житті, але, якщо це вам не під силу, не кажіть собі подумки: «Я захворію на рак». Фахівці-онкологи вже давно помітили роль такого психогенного фактору у виникненні злоякісних утворень. Якщо людина житиме тривогами і щодня переживатиме, що може з'явитись пухлина, то вона таки може з'явитись. Тому, на мій погляд, мамологам, наприклад, не варто привчати жінок мало не до щоденного самоогляду молочних залоз у пошуках новоутворень. Якщо жінка щодня думатиме: «У мене може бути рак», це не дуже корисно для її здоров'я... А своєрідна онкологічна пильність має бути насамперед у фахівців, як онкологів, так і лікарів інших спеціалізацій.

            — Василю Федоровичу, наскільки я розумію, успіхом інституту стала протиракова аутовакцина, яку не так давно зареєструвала Державна служба лікарських засобів та виробів медичного призначення як ліки для широкого клінічного використання, і фахівці пишаються нею саме тому, що вона є засобом, який не травмує організм, а мобілізує його на боротьбу із хворобою?

            — Так, справді, наша мета — допомогти природним захисним властивостям організму, а не знищувати їх. Дослідження інституту спрямовані на пошук таких ліків, які б мобілізовували б організм на боротьбу із різноманітними утвореннями. Справді, видаляти пухлини, а потім застосовувати дуже токсичні препарати, щоб не було рецидивів раку, — це не такий вже ефективний спосіб лікування. Бувають у практиці онкологів такі негативні приклади, коли хворим видаляють пухлину на початковій стадії, але призначене потім лікування, потужна хіміотерапія, настільки пригнічує захисні системи організму, що виникають нові злоякісні утворення.

            Науковці нашого інституту вже протягом тривалого часу працюють над пошуком лікарських засобів, які були б якомога безпечнішими для самої людини та ефективніше лікували рак. Так, аутовакцина повністю відповідає ідеології нашого інституту. Її виготовляють за спеціальною технологією, використовуючи біологічний матеріал самого хворого. З аутовакциною іноді вдається досягти високих результатів, при цьому не погіршуючи стану хворого. Вона суттєво стримує розвиток онкопроцесу. Власне, у людському організмі є все, щоб зупинити цей процес утворення пухлини. Просто далеко не всі секрети дії цих захисних механізмів та фактори їх стимулу відомі фахівцям.

            — Які ще ліки дозволяють гальмувати ріст пухлини без знищення захисних сил самого організму людини?

            — Ще ми активно впроваджуємо так звану сорбційну терапію, яка базується на тому, що певні речовини можуть всмоктувати токсини, які часто стимулюють розвиток пухлин. Цю терапію вже досить ефективно використовують у токсикології — коли восени минулого року в одному із східних регіонів України було масове отруєння грибами, саме наші розробки і фахівці дозволили врятувати життя багатьом постраждалим. А от в онкології її можливості ще мало розкриті. Коли людина вживає вугільні сорбенти, які всмоктують токсини, — це лікування і профілактика водночас, тому ці шкідливі речовини можуть бути продуктами життєдіяльності ракової пухлини, вони ж i викликають з'яву нових утворень. Сорбенти також дозволяють клітинам-«захисникам» організму «побачити» патологічні, тобто змінені, ракові клітини і знищити їх. Таким чином можна значно підвищити протипухлинну резистентність організму.

            Що до інших ліків — ми були причетні до розробки препарату Бластен, разом з Ладижинським ДП «Ензім» та Київським політехнічним інститутом. Це пробіотик, знову ж таки препарат природного походження, тобто не токсичний, із молочнокислих бактерій, який спрямований на підвищення активності імунокомпетентних клітин. Відомий препарат Лаферон ми розробляли спільно з Iнститутом молекулярної біології і генетики НАН України. Розроблений ще один препарат разом з Інститутами органічної хімії та біохімії НАН України — Мебіфон. Це антиметастатичний препарат. Ви знаєте, що основна і найскладніша проблема в онкології, яка і веде до трагічного наслідку — це метастазування. Якби вдалося подолати цей етап прогресії пухлинного процесу, була б майже повністю вирішена проблема онкології. Найбільша небезпека саме в розвитку метастазів.

            Також ми сьогодні працюємо над препаратом, який досить широко і ефективно досліджується і застосовується у світі — 5-альфа-амінолевуленовою кислотою. Цей препарат, який, до речі, активно досліджують у світі, вводять в організм як фотосенсибілізатор для подальшої лазерної терапії. Він накопичується в районі пухлини, а потім, під дією лазерного опромінення, знищує її. Це досить перспективний напрям, і мені приємно відзначити, що ці дослідження активно підтримує міськдержадміністрація Києва.

            — Як ви збираєтесь запроваджувати винаходи інституту? Адже, хоча інститут і створено на допомогу лікарям-клініцистам, усе ж вони досить консервативні, щоб одразу запровадити ці нові препарати і підходи?

            — Так, ця проблема дійсно є. Саме тому ми двічі на рік проводимо науково-практичні конференції, присвячені перспективам впровадження новітніх методів діагностики та терапії, на яких збираємо як досвідчених, так і молодих онкологів, не тільки з України, а й із Росії і Білорусі. Особливо хочу підкреслити, що в жовтні цього року ми плануємо провести першу вітчизняну науково-практичну конференцію під назвою «Вітчизняні протипухлинні препарати: сьогодення та погляд у майбутнє». І тут сподіваємось на зацікавленість фахівців та підтримку власних структур у проведенні такого важливого і необхідного заходу. Доцільно було б подумати, мабуть, і про створення інноваційно-впроваджувального центру при інституті, який би дозволив прискорити запровадження сучасних технологій у медичну практику.