А у нас у дворі...

            Дворик, схожий на музей, днями з'явився в місті, яке так любить дивувати публіку новинками, — Одесі. На День захисту дітей мешканці й гості двору, що по вулиці Пушкінській, 12, мали нагоду приєднатися до прекрасного, навіть не виходячи за ковані ворота. Морські та урбаністичні пейзажі, чудернацькі вироби із глини можна було побачити просто в під'їзді. Там же організатори влаштували виставку дитячих малюнків, серед яких відвідувачі свята згодом обрали найкращі роботи.

            За словами учасниці проекту Ірини Карзанової, народилася ідея цілком випадково, в першу чергу завдяки естетичному смаку одного із мешканців будинку. Внутрішня стіна двору здавалася йому надто сірою та непривабливою, тож він захотів, аби вона стала яскравою та барвистою. Чоловік звернувся до художниці з проханням розмалювати обшарпаний бетон. Ірина Карзанова згадує, що побажання «замовника» були досить скромними: зобразити кілька цеглин, травичку, квіточки, словом, хоч як підняти пересічну (читай сіру й буденну) тональність рідного двору. Але масштаби роботи (70 квадратних метрів) захопили творчу натуру. Разом із віце-президентом одеської Спілки мариністів Аліком Мерзоєвим вона створила справжню казку. За якийсь місяць на старій стіні народилося неіснуюче місто, де картинки реального одеського життя переплітаються із місцевими міфами й переказами: задумливо сидить на камені рибачка Соня, десь неподалік роззявив рота дірявий черевик, з імпровізованого вікна до Європи визирає Ейфелева вежа, а намальовані сходи збили з пантелику вже не одного бажаючого піднятися нагору. Придивившись уважно до фігур, що тримають на собі вікно до Європи, можна впізнати несерйозні зображення самих авторів роботи.

            Картина, що з'явилася минулого літа, стала початком проекту під назвою «Одеський дворик мистецтв». Проект здійснюється в рамках міських програм «Мій двір—мій під'їзд» та «Виходь у двір — пограємо», які передбачають благоустрій та озеленення одеських дворів, розпис стін і створення дитячих майданчиків. Сьогодні в незвичайному дворику ростуть квіти, майданчик вимощено плитами вулканічного походження, вік яких перевалив за сотню років, відреставровані під'їзд та ворота, приведені до ладу стіни будинків.

            Але головним завданням проекту організатори вважають відродження духовних засад «одеського дворика», про які, власне, так ностальгічно згадується у відомій пісні Анжеліки Варум «Городок». Можливо, є в цьому задумі щось утопічне, але одеситам, які добре пам'ятають минулі часи, іноді так хочеться повернути товариські стосунки між сусідами, коли і радість, і лихо зустрічали «всім двором», однією дружною сім'єю.

            Дворик на Пушкінській — тільки початок великого проекту. Головне, щоб хороша ідея у подальшому не загрузла, як це часто буває, у болоті матеріальних проблем.