Учора в Юрмалі відкрився Х Міжнародний фестиваль молодих виконавців «Нова хвиля». Свого часу призові місця з цього престижного конкурсу привозили наші Тіна Кароль (друге місце, 2005 рік), дует «Барселона» (друге місце, 2007 рік), Джамала (перше місце, 2009 рік)... Продовжити цю успішну традицію цього року доручили епатажному Колі Серьгі, кавеенщику, багаторазовому учаснику різних телешоу, та Маші Собко (співачка — фіналістка телепроектів «Шанс–8», «Шанс–10», національного відбору конкурсу «Євробачення–2010), переможниця телепроекту «Україна сльозам не вірить»...).

Факт, що заслуговує на особливу увагу: в український прокат одночасно вийшли три авторські фільми, якість яких не піддається сумніву. Перший — «Меланхолія» Ларса фон Трієра, що викликала неймовірний ажіотаж на останньому Каннському кінофестивалі. Другий — «Ще один рік» Майка Лі, учасник знову ж таки Каннського фестивалю тільки минулого року, який судді несправедливо оминули своєю увагою. І третій — «Ларрі Краун» Тома Хенкса. Усі три — різні, добре приготовані страви, думка про які розігріває неабиякий апетит.

Відколи львівський «Тиждень актуального мистецтва», який щороку організовує мистецька агенція «Дзиґа», заявив про зміну формату, Львів мав усі шанси залишитись цього літа відрізаним від світу арт–новин. Але зусиллями колишнього львів’янина Павла Гудімова, куратора «ЯГалереї», місто стало майданчиком для непересічного проекту «Генофонд. Пінакотека», який зібрав під одним дахом 12 молодих митців з усієї України.

Десять років тому гуру сучасної соціології Ентоні Ґіденс здійснив світове лекційне турне, аби привернути увагу політиків до нетрадиційних ризиків, пов’язаних із феноменом на ім’я «глобалізація». Внаслідок вийшла книжка «Нестримний світ: як глобалізація перетворює наше життя» (К.: Альтерпрес, 2004), де автор сформулював «нематеріалістичну» основу цього феномену: «Ґлобальна революція розгортається у сфері того, як ми про себе думаємо і як ми формулюємо зв’язки і взаємини з іншими». Серед нинішніх Лідерів літа фігурують дві книжки, що відгукуються на заклик Ґіденса здійснити ревізію практичної філософії. Перша належить німецькому соціологу Ульриху Беку, друга — українському політику Анатолію Толстоухову (у співавторстві).