22 липня увійде в історію Норвегії як кривава п’ятниця. Цього дня в спокійній та ідилічній скандинавській країні було скоєно два терористичні акти, які шокували увесь світ.
Спочатку потужний вибух пролунав поблизу 17–поверхового будинку в урядовому кварталі Осло, де розташований кабінет прем’єр–міністра Єнса Столтенберга. Вибуховою хвилею було вибито вікна в міністерстві нафтової промисловості та розташованій поруч редакції таблоїду «Верденс Ганг», зазнали пошкоджень ще кілька сусідніх будинків. Загинуло сім людей, 15 отримали поранення. З огляду на потужність вибуху, жертв могло бути значно більше — врятувало те, що теракт було здійснено в розпал відпускного сезону.
Спершу мешканці благополучної й тихої норвезької столиці не могли повірити в те, що вибух — справа чиїхось рук, а не нещасний випадок. «Ми просто стояли й дивилися, як уламки скла сиплються з хмарочосів, навіть не усвідомлюючи, що треба тікати», — діляться враженнями в соціальних інтернет–мережах очевидці. Проте поліція, яка негайно прибула на місце події, одразу класифікувала теракт. І вже за якусь годину в інтернеті замайоріли перелякані повідомлення про «норвезьке 11 вересня», атаку ісламських терористів тощо.
Проте це був лише початок великого шоку. Через дві години після вибуху в Осло невідомий чоловік у поліцейській формі почав розстрілювати учасників молодіжного табору Норвезької робітничої партії на острові Утойа, розташованому посеред озера Тіріфйорд. Як згодом розповіли ті підлітки (в таборі відпочивала переважно юнь віком 13–20 років), яким пощастило врятуватися, «замаскований» під поліцейського вбивця зібрав їх навколо себе нібито для того, щоб розповісти подробиці теракту в Осло. І відкрив стрілянину по беззахисних дітях (дехто з них був у самих лише плавках). Ті кинулися врозтіч, а кат холоднокровно обходив острів і добивав тих, хто траплявся йому на очі. Захистити його жертв, які, ховаючись за скелями, телефонували своїм рідним і в розпачі благали про допомогу, було нікому. Єдиний охоронець табору загинув одним із перших, а поліція прибула більш ніж через годину. Побачивши озброєний спецназ, нападник одразу здався без жодного спротиву.
І тут на норвежців чекав новий удар: убивцею виявився не якийсь арабський терорист, а добропорядний на вигляд норвезький блакитноокий красень–блондин — 32–річний Андерс Берінг Брейвік.
Пізніше з’ясувалося, що вибух в Осло — теж справа його рук. Зі столиці Брейвік прибув на Утойу поромом і вбив там загалом 86 людей. Хоча, ймовірно, не всі вони загинули від куль його карабіна та пістолета — шукаючи порятунку у воді, дехто з поранених чи просто наляканих підлітків міг утопитися. Після цієї бійні поліція знайшла на острові ще й машину з вибуховим пристроєм, який не спрацював.
Учора в Норвегії було оголошено день національної жалоби, по всій країні проходять поминальні богослужіння.
УБИВЦЯ
«Рятівник Європи» — любитель Путіна
Андерс Берінг Брейвік готувався до свого «виходу на сцену» впродовж кількох років. У день нападу він розмістив в інтернеті свій маніфест «2083: Європейська декларація незалежності» англійською мовою на 1500 сторінках. До «декларації» додано й чимало фото, в тому числі самого «вікінга». Видно, що Брейвік їх ретельно добирав, знаючи: незабаром ці знімки розійдуться по всьому світу.
Із тексту маніфесту та його особистих заяв після арешту випливає, що Брейвік притримувався крайніх правих поглядів, вважав уряд Норвегії «марксистським», робив у соціальних мережах антиісламські заяви. Найкривавіший вбивця в норвезькій історії здобув добру освіту, читав праці визначних філософів, соціологів тощо. У своєму мікроблозі на «Твіттері» він виклав власну ідеологію цитатою англійського філософа Джона Стюарта Мілля: «Одна людина, яка має переконання, варта ста тисяч таких, у кого є лиш інтереси».
Серед своїх кумирів Брейвік називає і... Володимира Путіна. «Він, схоже, справедливий та рішучий лідер, який гідний поваги», — написав у щоденнику Андерс, розмірковуючи на тему, з ким із нині живих визначних постатей хотів би зустрітися. До таких іще належав Папа Римський.
За кілька годин до теракту в Осло Брейвік виклав на сайті YouTube 12–хвилинний відеоролик, присвячений боротьбі з мультикультуралізмом у Європі, у якому, зокрема, закликав протидіяти ісламізації Старого світу тими самими методами, що їх свого часу використовували хрестоносці.
Усвідомивши себе «рятівником Європи», «лицарем і героєм», Брейвік почав готуватися до втілення в життя свого грандіозного задуму. Орендував ферму, придбав кілька тонн хімічних та мінеральних добрив, з яких виготовив вибуховий пристрій, що детонував перед будинком уряду в Осло. Після обшуку поліція виявила на фермі ще чимало невикористаної зброї та вибухівки.
Зброю екстреміст також придбав цілком легально. «Я пояснив, що полюватиму на оленів, хоча дуже хотілося сказати правду: «мета придбання зброї — страта культурних марксистів та мультикультуралістичних зрадників категорій А і В», — написав Брейвік у своєму щоденнику.
Доступ до маніфесту Андерса Брейвіка в інтернеті поліція закрила. Проте у маніяка вже з’явилося чимало прихильників у мережі, які обіцяють поширювати його ідеї... і втілювати їх у життя?
Після затримання норвезький «Онопрієнко» визнав свою вину і назвав свої дії «жахаючими, але необхідними». При цьому Брейвік вимагав відкритого судового засідання — щоб поширити свої ідеї на весь світ. Але за рішенням суду процес, який почався вчора о 14:00 за київським часом, проходитиме в закритому режимі.
За ліберальним законодавством Норвегії, вбивці загрожує... максимум 21 рік за ґратами.
Є ПРОБЛЕМА
Чому так пізно прибула поліція?
У тому, що один чоловік, хай і озброєний автоматичною вогнепальною зброєю, зумів розстріляти таку велику кількість людей, норвезька преса звинувачує й поліцію. Адже спецназ висадився на острів майже через півтори години після того, як Андерс Брейвік зробив перший постріл. Хоч як це тепер моторошно звучить, однією з причин такої нерозторопності охоронців порядку є благополучність країни. Злочинність у Норвегії зведена майже до нуля, от поліція і «розслабилася»...
Насправді перший поліцейський патруль прибув на острів уже через півгодини після початку стрілянини, але... неозброєний. Побачивши серйозність ситуації, правоохоронці вирішили викликати більш підготовлений загін спеціального призначення, але у спецназу... не знайшлося гелікоптера. Спецназівці добиралися до озера на машині більше 40 хвилин, а коли прибули на місце, то привезений човен не витримав їхньої ваги і почав тонути. Щоб допливти до острова, норвезьким Рембо довелося реквізувати яхти у відпочивальників, втрачаючи дорогоцінні хвилини, кожна з яких коштувала одного людського життя...