Телеведучого Андрія Доманського найточніше характеризує вислів «по слово в кишеню не полізе». 36–річний шоумен із когорти тих, хто на будь–яке запитання відповідає без найменшої паузи і по темі. Тепер уже обличчя «Плюсів» (а не Нового каналу, як раніше) називає себе людиною–оркестром і не виключає, що згодом може з’явитися ще на якійсь «кнопці».
— Андрію, як вам комфортніше працювати — у прямих ефірах чи у записі?
— Звичайно, наживо. Бо в прямих ефірах «дурість кожного видно», як казав Петро І. Енерговитрат значно менше, тому що дублів немає. Прийшов, відстрілявся, продемонстрував таланти — і додому.
— Скільки в озвучених вами текстах власної імпровізації, скільки — заготовок сценаристів?
— Є таке поняття як «форматність». Вона передбачає, що частину тексту ведучий говорить саме так, як це визначили сценаристи. Бо це своєрідні сигнали, після яких величезна команда: освітлювачі, оператори, працівники пересувної технічної станції (скорочено — ПТС), піротехніки, а також артисти розуміють, що потрібно робити далі. Зміна ведучим таких слів для будь–якого прямоефірного проекту смерті подібна. У таких місцях ведучий повинен чітко формулювати раніше підготовлені фрази та дотримуватися хронометражу. Натомість у спілкуванні, наприклад, із зірковими тренерами «Голосу країни» чи артистами нічого дослівно не пропишеш. Якщо пробувати зробити цифрове визначення: у «Голосі...» власної імпровізації — десь процентів 80.
— Хто ваші фаворити у «Голосі країни»? Чи ви працюєте відсторонено — просто ведучий?
— Я завжди близько до серця беру усе, що пов’язане з гарною музикою. А в цьому проекті справді сильні голоси. Мені апріорі подобається більше чоловічий вокал, аніж жіночий, і тому я більше уболіваю за чоловічу частину конкурсантів. Вважаю, оскільки це «Голос країни», Україна врешті–решт має заспівати чоловічим голосом. Бо часто Україна як країна поводить себе по–жіночому.
— Чим для вас особисто відрізняється «Голос країни» від інших телевізійних талант–шоу, зокрема, «Фабрик», які ви вели на Новому каналі?
— На цьому проекті усе щире і справжнє — як прямий ефір. Проект обходиться без спецефектів, літаючих карликів, жонглювань слонами. На «Голосі...» професійно і драйвово глядачів заводять з півоборота просто вокалом.
— Ви постійно на українських каналах працювали на знімальних майданчиках і з вітчизняними зірками, і з російськими. Не забагато гастарбайтерів із сусідньої країни?
— Вважаю, що «зірка» — поняття інтернаціональне. Для мене не важливо, де людина народилася, де вона прописана і проживає. Батьківщина там, «где шапку положил», як співають у відомій армійській народній пісні. Прив’язуватися лише до місця народження — це можна порівняти, скажімо, з тим, що я б гордився тим, що народився у понеділок. Чесно кажучи, інколи і не знаю, звідки той чи інший персонаж: чи цей — український, той російський, а у третього коріння — від монголо–татар?!
— Років два тому ви трохи заздрили російським ведучим, які отримують більші гонорари. Зараз ситуація в оплаті праці змінилася?
— Усе оплачується адекватно. Якщо на екрані ведучого дивляться не 40 млн. людей, а 140 млн., то й матеріальна різниця має бути. Це закони великих і малих чисел. Якщо все–таки використовувати слово «заздрю», то уже заздрю значно менше. Бо різниця між оплатою праці українських і російських телеведучих стрімко скорочується.
— Перед тим, як ви перейшли на «Плюси», завантаженість проектами на Новому каналі у вас була більшою. Участь у меншій кількості телепроектів — це краще чи гірше для підтримки професійної форми?
— Погодьтеся, значно краще, коли у тебе велика зарплатня і менше роботи.
— Ви дивилися, наприклад, «Хто проти блондинок?» iз Сергієм Писаренком, який перейняв естафету ведучого проекту після вашого переходу на «1+1»? Які враження?
— Моє переконання: Сергій Писаренко не замінив Андрія Доманського. Андрій Доманський незамінний, так як і Сергій Писаренко. Кожен робить свій варіант програми. І для проекту, його фанатів — це здорово. Усе, що я хотів і міг сказати у «Блондинках», — уже сказав.Сергій представляє щось своє, нове.
— Андрію, на Новому каналі ви були першою скрипкою серед ведучих–чоловіків, на «Плюсах» — дещо у тіні Юрія Горбунова, який є ведучим більшої кількості проектів. У вас виникають такі відчуття?
— Я людина–оркестр, граю на багатьох музичних інструментах одночасно. А коли Юрію Горбунову ставлять таке ж запитання про Андрія Доманського, він каже, що нічого подібного не відчуває. І я нічого такого не відчуваю. Моя робота на «1+1» не обмежується лише веденням «Голосу країни». Крім роботи у кадрі є й інша, яку не бачить глядач. Зараз, наприклад, я їду на робочу нараду стосовно проекту (розмова відбувалася у понеділок. — Авт.)
— До речі, як на «1+1» призначають ведучих розважальних шоу? Хто каже вирішальне слово?
— Це колегіальне рішення перших осіб каналу, продюсерів проекту і людини, якій запропонували цю роботу. Згода останньої обов’язкова.
— Ви коли–небудь відмовлялися від пропозиції топ–менеджменту, казали «ні»?
— Так.
— На якому каналі?
— Без коментарів.
— На «1+1» упродовж останнього часу перейшли, зокрема, з Нового каналу ви, Оксана Гутцай, Олег Дейнеко з «5–го каналу». На ваше переконання, телевізійникам, як і іншим людям, треба міняти місце роботи раз на сім років, як радять психологи? Чи причини міграції у вітчизняному телепросторі інші?
— Місце роботи можна міняти хоч кожні півроку, якщо у людини є така внутрішня потреба. Є люди, які на одному місці працюють усе життя, як наприклад, моя мама. Вона у 19 років прийшла на завод і близько 50 років пропрацювала в одному й тому ж приміщенні, мама почувалася щасливою і професійно реалізованою. Я не можу похвалитися такою постійністю. Якщо я відчуваю внутрішню необхідність змін, відчуваю, що зовнішні обставини не сприяють їхній реалізації, — міняю обставини. Так було з переходом на канал «1+1». І я у своїй поведінці не оригінальний. Те ж відбувалося з рибами, які вийшли на сушу: вони зрозуміли, що їм подобається дихати свіжим повітрям і мухи там жирніші — і змінили середовище. Усе це еволюція.
— Може статися, що ваше внутрішнє «я» забажає рухатися далі, на телемайданчик третього каналу?
— Усе може статися. Але не за наперед визначеним розкладом. Це не так, як з автомобілем: три роки поїздив — час міняти, бо гарантійний термін уже закінчився і суми грошей, які витрачаєш на техобслуговування, просто зашкалюють.
— Фінансова складова при переході на «1+1» була вагомою?
— Безперечно. Бо я маю прекрасну здатність трансформувати зароблені гроші у відчуття власного щастя. Робити це, до речі, можуть не всі люди, а у мене виходить.
— І яке воно, щастя, Андрія Доманського?
— Багатогранне: і милі дрібнички для підводного полювання, яким захоплююсь, і можливість постійно (не будемо цього приховувати), взявши своїх дітей, поїхати на тепле море з рибками. (Андрій — батько трьох чад. — Авт.).
— Ви коли збираєтесь у відпустку? Чи уже були?
— У телевізійних ведучих немає відпусток. Ведучі постійно працюють над собою. Робота ведучого — це і гарний вигляд. Тому, щоб гарно виглядати, треба гарно засмагати; рухатися, щоб бути струнким і підтягнутим; акумулювати сонячне проміння, щоб організм виробляв вітамін Д.
— Часто вітчизняних телеведучих можна побачити у телесеріалах. Вам не пропонували стати актором?
— Я не знімався у серіалах. І боюсь, це для мене не надто цікаво. Повторювати по десять разів одну і ту ж фразу для чергового дубля — це не моє, принаймнi на нинішньому етапі.
— Ви бачите себе на телебаченні лише у розважальному жанрі?
— Я можу перепробувати усе, але за моєї участі це перетворюється на розважальне телебачення.
— Дає про себе знати одеська натура?
— Не знаю, наскільки вона одеська. Вважаю, що все, що цікаве розуму і серцю, має і розважати.
Напередодні першого прямого ефіру «Голосу країни» Андрій Доманський повернувся з пiдводного полювання на рибу — цього разу в Португалії. Ведучий каже, що таке заняття для однієї людини — нудьга, тому їздить на підводне полювання компанією, в якій немає колег–телевізійників. «На полюванні підстрелив риби небачено!» — захоплено вихваляється Доманський. У річкових водах полює на сома, товстолобика, судака, щуку, скажімо, у Середземному морі — на дораду, вугря, сарго, у Чорному — на кефаль. За неписаним кодексом підводного мисливця, за здобиччю не можна полювати заради забави, підстрелену рибу обов’язково треба з’їсти. Часто телеведучий її готує власноруч на розпеченому вугіллі або запікає у фользі.
Ще полюбляє Доманський шашлики. Не раз їх їв у компанії, де «головний по м’ясу» — нині нардеп Володимир Ар’єв. Хоча подібна вилазка на природу була давненько. Можливо, й тому, що у ту компанію органічно вписувалася пара Андрій Доманський і Лідія Таран, яка розпалася.
До речі, працюючи з «колишньою» на одному каналі, Доманський із Таран не пересікаються. «Ліда працює на вулиці Мельникова в «олівці», де мiститься студія «Сніданку з 1+1», а я взагалі, як блудна істота, з’являюся на знімальних майданчиках у різних місцях, останнім часом на ВДНГ. Це різні кінці міста, — розповідає Андрій. — Спільну доньку Васю разом iз бабусею нещодавно відвіз на відпочинок у Карпати».
Хто не знає Сашка Лірника? Виявляється, є такі. Та з кожним новим днем незнайків стає все менше: то книга з Лірниковими казками до рук потрапить, то диск хтось перепише й дасть послухати, то на телебаченні Лірникову вечірню казочку тато з мамою увімкнуть. Казкар постійно спілкується з читачами, слухачами й глядачами, їздить з волонтерською місією на Донбас, а також за кордон, до українців діаспори. >>
Професійна мандрівниця Ольга Котлицька цього тижня у Києві збирає друзів, щоб нагадати: телепроекту про подорожі, автором і ведучою якого вона є, уже 20. Спочатку був «На перший погляд», потім він трансформувався у «Не перший погляд». >>
Навіть якщо комедії не ваш улюблений кіножанр, варто подивитися на неперевершений талант однієї з найсмішніших сучасних коміків — американської акторки Меліси Маккарті у новій стрічці «Леді бос», що цього тижня виходить у прокат в Україні. >>
Телеведучий Дмитро Комаров на каналі «1+1» показав Камбоджу, Індію, Кубу, Болівію та інші країни такими, як ніхто не здогадувався. Він «вивертає» світ і показує його з вражаючих сторін. У кабінеті Дмитра в офісі «Плюсів», де ми ведемо розмову, ніби зібрані шматочки екзотичних країн, у деталях. >>
Упродовж останніх років вибагливі телеглядачі, які цінують свій час, усе частіше відмовляються від перегляду ефірів так званих великих каналів, де навіть у новиннєвих блоках орієнтуються на «інформацію розваг» — інфотеймент. >>
У Донецьк прибула група з 20 представників російських ЗМІ, перед якими поставлено завдання «фіксації обстрілів мирного населення українськими військовими», а також «консультацій» з організації провокацій, — повідомили в групі «Інформаційний спротив». >>
