Хрести, немов троянди У Києві можна побачити єдиний в Україні храм, оздоблений петриківським розписом

21.07.2011
Хрести, немов троянди У Києві можна побачити єдиний в Україні храм, оздоблений петриківським розписом

Петрикiвський розпис органiчно виглядає поряд з iконами. (Фото Юрiя САПОЖНІКОВА.)

Свято–Юріївський храм — одна з най­оригінальніших архітектурних пам’яток столиці. Це перша сучасна українська церква, оздоблена петриківкою. Символічні композиції між іконами, виноградини на балках, філігранно розписана арка, заквітчаний апостольський ряд зустрічають красою і теплом народного мистецтва постійних відвідувачів церкви. До речі, саме парафіяни храму запропонували майстриням iз селища Петриківка Галині Назаренко та Ірині Кібець розписати стіни в давньому козацькому стилі.

 

Розписувати архiтектуру складнiше, нiж аркушi паперу

«Я із задоволенням узялася за цю непросту роботу. Найважчим був початок процесу, оскільки відчувала велику відповідальність. Незважаючи на те, що християнська тематика давно присутня в моїх роботах, розмальовування церкви суттєво відрізнялося від того, що я робила раніше. Коли щось робиш уперше, завжди хвилюєшся за кінцевий результат», — поділилася з «УМ» переживаннями Галина Назаренко. Хоч художниці й хвилювалися, проте працювали весело, злагоджено і віддано: починали розписувати о сьомій ранку і захоплювалися настільки, що виходили з церкви о третій ночі. «Я дуже вдячна, що мене запросили оздоблювати стіни церкви. Емоції просто переповнювали. Хотілося, аби все було виконано за найкращими традиціями, сподобалося матушці», — додає художниця Ірина Кібець.

Аби розпис дійсно відповідав стилю ікон і внутрішньому оздобленню приміщення, було створено спеціальний дизайнерський проект. Для його розробки запросили дизайнера Наталію Єдину, яка добре розбирається в храмових традиціях i має досвід роботи в дерев’яних церквах. «Подібне явище — надзвичайне в сучасному культурному процесі. Усім відомо, що українській людині вельми притаманно мальовничо оформлювати церкви, передавати гарне через природу, квіти. Наприклад, рослинними орнаментами оздоблювали свої церкви козаки. Оздоблення Свято–Юріївського храму в такому стилі видалося мені тендітним, адже кожна його частина своєрідна. Тому нашою метою було побачити відповідну форму, потрібний колір. До того ж це архітектура, розписувати яку набагато складніше, ніж малювати на аркуші паперу», — каже «УМ» пані Наталія.

Спільний задум дизайнер і майстрині втілили з урахуванням усіх характерних для церкви особливостей. Стилізовані під букетики Георгіївські хрести червоного кольору є домінантними елементами розпису. За словами настоятеля храму отця Сергія Станкевича, червоний колір має для парафіян багатоваріантне значення, адже символізує життя, радість, звитягу, тепло, сонце. Це також колір плаща патрона храму Юрія Побєдоносця і натільного хітона Христа–спасителя. Об’єднання хрестів і квітів означає перемогу життя над усім іншим. Цікаво й те, що ефект створено неймовірний: спочатку складається враження, що бачиш лише хрести, придивишся ближче — розквітають троянди.

Нев’янучий садок життя у храмi

Під стелею храму кружляють шестикрилі серафими, які теж мають свою небуденну таємницю. Їхні крильця виконано у вигляді пелюсток, що нагадують палахкотіння живого вогню. «Серафими давалися мені з певними труднощами. Допоки не запалила свічку, нічого не виходило. Напевно, спрацював ще й генетичний код, тому малюнки невдовзі вийшли такими, як і планувалося», — розкриває таємниці Галина Назаренко.

Поруч із серафимами сплітаються в єдину лозу червоні й зелені виноградні грона, які наочно демонструють дружбу Господа, апостолів і людей. Орнаменти–букетики з троянд, лілей і незабудок символізують природу, відтворення смертних у Христі. Так у невеликому храмі пензлі художниць реалізували ідею значних для нашого народного мистецтва масштабів. «Нев’янучий садок життя, краси і любові ми спробували перенести в храм. Це реанімація петриківки. Вона проявила тут своє джерельне значення: майстрині повністю розкрили її сакрально–монументальну сутність. І саме петриківський розпис, на мою думку, якнайкраще пасує цьому храму», — радіє результатам роботи протоієрей отець Сергій Станкевич.

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>