Олександр Шапіро: У нас є всі шанси на гран–прі

— Який месидж ти вкладав у цей фільм? На якому матеріалі він базується?

— Усе почалося зі сценарію: він мене зацікавив своєю складністю, але продюсери, московська компанія 2Plan2, не знали, як до нього підійти. Я переробив сценарій і почав знімати фільм. Він пішов швидко, на одному диханні: я його зняв у 2006 році, але довелося весь час щось переробляти: частково через побажання продюсерів, частково — через мої.

— Чи буде у «Бес Пор No» продовження фестивальної історії?

— Не знаю навіть. Здається, у нього може бути лише прокатна історія: фільм нібито збираються прокатувати в Україні. Але, очевидно, продюсери чекають вердикту цього фестивалю: чи він візьме гран–прі, на що є всі шанси.

— Тоді на картину чекають обмеження через присутність у кадрі голих тіл і статевих актів.

— Там же немає нічого такого! Там є головне, що може допомогти йому вийти на екран: мораль. Фільм навчає — цього робити не можна, бо покарання неминуче. Не можна зраджувати друзів, не можна перетворювати у товарообмінний процес людські стосунки. Фільм стоїть на позиціях ще тiєї епохи, коли відданість та вірність були визначальними. Зараз усе змінилося. Тобто якщо раніше було цікаво порушувати закони, то зараз цікаво їх встановлювати.

— Ольга Сумська зіграла не головну роль, але її робота одна з найкращих у картині. Як вона потрапила у фільм?

— Як звичайно потрапляють актори. Оля знала, що за кіно ми знімаємо, і радо погодилася. Вона хороша актриса, і з нею треба працювати. Адже акторові або щастить із режисером, або ні. Навіть найкращий актор у безпорадних режисерських руках перетвориться на пародію.

— Зараз ти закінчуєш роботу над фільмом «Семінар» і подав заявку на конкурс Держкіно щодо державного фінансування національних фільмів. Пам’ятаючи про безнадійність цієї бюрократичної тяганини, як можна розцінювати цей хід: бажання отримати кошти з усіх можливих джерел чи як певний патріотичний крок?

— Так, я хочу попрацювати з державою. «Семінар» не потребує великих матеріальних витрат (зараз у нас стадія постпродакшена: треба копію випустити, зробити зображення, звук), але це може бути подія в світі кіно. Я це відчуваю.

Фільм базується на матеріалі, знятому на практичних семінарах, де я вчив, як робити повний метр. Це було як квест: ніхто не знав, де буде наступне заняття, які майданчики чи персонажі. Це все робилося під виглядом неадекватних людей. Таким чином я хочу показати, що між симптоматикою безумства і нормальністю практично немає ніякої грані.

Чесно кажучи, я не роблю ставку лише на державні гроші. Але хочу, щоб держава зрозуміла, що в Україні є режисер, якого знає півсвіту, але вона не зробила ні кроку в мій бік.