Що далi? Запитання виникло на тлi двох поглядiв на реформи. Оптимiсти кажуть, що реформи очевиднi, але вони безсистемнi й тому з невiдомим наслiдком. Песимiсти кажуть, що взагалi спостерiгається iмiтацiя реформ. Вiдповiдь першим: «Чому ви лише критикуєте, а не допомагаєте?..» Тобто, не спитавши броду, зайшли у глибоку воду i тепер волають: «Допоможiть!». Вiдповiдь другим узагалi на рiвнi дошкiльнят: «А у вас хiба було краще? А вам хто заважав робити краще?..» Скажемо прямо — не було краще, але це ж не означає, що варто наступати на щербатi граблi. А заважає кожному професiоналу щось властиве йому: танцюристу — одне, полiтику, очевидно, — iнше... А головна причина одна i та сама: команди змiнюють одна одну, не маючи комплексної програми розбудови країни. Популiзм, iмiтацiя замiнює дiю i викликає взаємне невдоволення. Команда Партiї регiонiв тимчасово припинила хаос затягуванням гайок усерединi команди i в країнi у цiлому. Але вiдомо, що надмiрна затяжка зриває рiзьбу...

Про замiну паспортiв говорять давно. Це змусило мене звернутися до Голови Верховної Ради України. Отримала вiдповiдь за пiдписом В. Литвина. Процитую окремi рядки. «Насамперед хотiв би запевнити в тому, що вас нiхто не позбавляв i не може позбавити нацiональностi. У сучаснiй демократичнiй, правовiй державi юридичне значення має належнiсть особи до громадянства тiєї чи iншої держави, а не її нацiональнiсть».

Зверхники Росiйської Федерацiї Путiн i Медведєв страшенно «занепокоєнi» тим, що Україна може сидiти на двох стiльцях, тобто мати дружнi рiвноправнi стосунки як Європейським Союзом, так i з Росiєю та її сателiтами. Для цього цей тандем використовує всi можливостi шантажу i тиску, щоб звернути нашу країну з її природного iсторичного шляху — до Європи — i повернути її в колонiальне рабство.