«Від грошей ми відмовилися»

Трагедія, що сталася 22 січня 2010 року в Запоріжжі, шокувала всю Україну. Як тоді повідомляла «УМ», о другій годині дня 20–річна Яна Лепехіна увійшла до під’їзду свого будинку № 25, що на вулиці Тбіліській, і звично натиснула кнопку виклику ліфта. Той не забарився, але... Вагітна молода жінка навіть не встигла увійти до кабінки, як двері почали зачинятися. Нині вже достеменно встановлено, що автоматика не спрацювала і ліфт, узявши майбутню маму в цупкі лещата, поїхав угору з прочиненими дверима. Важко уявити страждання, яких зазнала бідолашна в останні хвилини свого життя: медики констатували смерть від больового шоку; у лоні матері загинув і її хлопчик...

Перебіг подій після трагічної січневої п’ятниці вчергове засвідчив ту сумну українську реалію, що біди «маленьких українців» та їхніх родин ніколи не викликали в діючої влади великої стурбованості. Бо ж уже наступного дня інформагенції України розповсюдили коментар щодо НП заступника міського голови Запоріжжя Олега Дорофєєва. Посилаючись на керівників ТОВ «Запоріжліфтсервіс–2», чиновник акцентував на справності ліфта: у 2004–му підйомник відремонтували капітально, у 2006 і 2008 роках він пройшов техогляд, а трагедія сталася за два з лишком місяця до чергової планової перевірки. Чому ж не спрацювала електронна система ліфта — це логічне уточнення, мовляв, винятково для правоохоронців.

Мати сама провела слідство

Карну справу за фактом смерті вагітної жінки порушила прокуратура Орджонікідзівського району Запоріжжя. Мама Яни Ольга Кравець майже півроку проводила власне досудове слідство — і, як з’ясується невдовзі, вельми фахово. Дискомфорту слідчим додавали й публічні заяви пані Ольги щодо спроб «купити наше горе». «Ніяких компенсацій! Від грошей, запропонованих нам сервісною службою, ми відмовилися, розуміючи, що справу намагаються «зам’яти». Як можна не покарати за таку смерть?.. Наша Яночка лише кілька місяців прожила у шлюбі, і Діма її на руках носив, коли стало відомо, що в них буде син», — дає хід емоціям Ольга Іванівна у листі до глави держави і Кабміну.

За порадою адвоката Геннадія Лазаренка, друга сім’ї, родина Яни тричі зверталася і до Генпрокуратури — пiсля того як стало зрозуміло, що слідство традиційно «кує» цапа–відбувайла (з електромеханіка і майстра «Запоріжліфтсервісу») і нічого не робить, аби у сітях правоохоронців затрималася бiльша «рибка». Попри низку з’ясованих потерпілою стороною обставин, які дають підстави поповнити список відповідачів такими персонами, як директор «Запоріжліфта» і головний інженер Запорізького виробничо–експлуатаційного житлового об’єднання №1.

Аргументувала таку потребу Ольга Кравець у заяві на ім’я прокурора Орджонікідзівського району — одержала відмову. Як і в намаганні добитися повторної інженерно–технічної експертизи. Правоохоронці закрили очі на те, що потребувало додаткового розслідування. Можна було ігнорувати хіба що дрібні «проколи» фахівців Запорізького експертно–технічного центру чи ТОВ «Карат–Ліфткомплект» — щодо, приміром, несправності блока логіки керування ліфтом, що й спричинило «несанкціонований» рух кабінки 22 січня... Та як не врахувати суттєве, «накопане» особисто Ольгою Кравець? Мати загиблої акцентує, що експерти обстежували не один ліфт! Нині матеріалами карної справи вже підтверджено, що в день трагедії було оглянуто й заактовано ліфт під номером 486 (реєстраційний — 73756), експерти ж невдовзі «екзаменували» ліфт із заводським номером 1250, зареєстрований у теруправлінні Держпромнагляду під номером 73576. Окрім невідповідності номерів, експерти обминули увагою і журнал поточних техоглядів ліфта–убивці, «проморгали» й інші суттєві факти. Як могло статися, що встановлений після капремонту підйомник Щербинського ліфтобудівного заводу 1999 року випуску комплектували блоком логіки 2003 року, а вставлені на ньому шість блоків елементів виготовлені у різні роки і різними підприємствами?.. Чи ж не свідомо експерти приховували невідповідність реквізитів ліфта–убивці і вказаного у техпаспорті?

Замінивши на ліфті копійчану деталь, решту коштів поцупили

Варте додаткової кримінальної справи днями озвучив на сесії обласної ради депутат Сергій Кальцев. Його колеги звернулися до ЗМІ з проханням оприлюднити епатажну історію «зникнення» ліфта–убивці, деталі сумнівного досудового слідства і цинічного зволікання Феміди з визначенням кола винуватців смерті Яни Лепехіної. Депутат повідомив, що Ольга Кравець одержала офіційну відповідь iз Росії: ліфт–підйомник iз такими номерами Щербинський завод не виготовляв! Аналогічне спростування надіслали і білоруси (на редукторі лебідки було зазначено, що виробником є Могильовський завод ліфтового машинобудування). Відтак, заявив Сергій Кальцев, групу посадовців можна вважати розкрадачами міської казни: замінивши на ліфті копійчану деталь, спритники поцупили решту коштів.

Виходить, що не електромеханік і майстер, яким «світить», відповідно, п’ять і вісім років ув’язнення, є основними винуватцями смерті вагітної жінки! А лише їх і можна було побачити на лаві звинувачених 1 липня, 18 жовтня, 16 листопада і 9 грудня 2010 року, коли відбувалися попередні засідання, і в лютому 2011–го, коли суддя Андрій Воробйов розпочав розгляд справи по суті. З–поміж кроків судді до справедливого вироку важливим є хіба що докладання до справи довідки філії КРУ про те, що реєстраційні номери власне ліфта і занесені до техпаспорта не збiгаються. Отже, службова якщо не підробка, то недбалість? Такі дії також підпадають під чинний в Україні Карний кодекс. З огляду на це Ольга Кравець й адвокат потерпілої сторони добивалися притягнення до відповідальності, зокрема, і слідчого Сергія Беклємищева, однак їхнє клопотання суд не задовольнив. Пообіцяв, щоправда, відповідні матеріали направити до прокуратури регіону. Та мало хто вірить, що «свій своєму» око клюватиме...

Відтак судять (за технічну несправність ліфта, якого де–факто немає!) тільки 23–річного електромеханіка і майстра, на утриманні якого двоє дітей. Підозрювані Сергій Чортков і Валерій Вашлаєв спантеличені і де–факто не дають ніяких свідчень, ствер­джуючи, що нічого не пам’ятають і нічого не знають... А ось Ірина Попович, Лідія Кузнєцова, Іван Левчун та інші мешканці будинку № 25 підтвердили, що ліфти в їхньому будинку встановлено ще у 70–х роках, відтак усі вони ледь не щодня виходять iз ладу, і люди побоюються, що трагедія сусідів — не остання на вулиці Тбіліській. Якщо й 11 серпня суд, попри низку нових обставин, йтиме, ніби кимось запланованим руслом...

А ТИМ ЧАСОМ...

Після трагедії в обласному центрі взялися за ліфтове господарство в усіх містах регіону. У багатоповерхівках Мелітополя, приміром, зупинено 31 підйомник. Достеменно встановлено, що майже два мільйони гривень iз бюджету ТОВ «Запоріжбудсервіс–2006» заплачено за фіктивний капремонт. Слідство з’ясовує, хто з держслужбовців мав iз цього певний зиск (одним із фігурантів карної справи, порушеної прокуратурою Комунарського району Запоріжжя, є головний інженер iз технічного контролю УКБ Міністерства ЖКГ України, який узаконив «паперову» модернізацію мелітопольських ліфтів). Хтозна, коли будуть повернені кошти, а ліфти стоять. Тому, каже заступник міського голови Юрій Онищук, влада змушена повторно виділяти кошти на запуск «вертикального транспорту».

Щотижня десятки ліфтів зупиняють у Запоріжжі, позаяк технічний стан підйомників незадовільний у п’яти з семи районів обласного центру. Услід за Яною днями пішов iз життя ліфтер одного з будинків, що на вулиці Воронезькій (Хортицький район). Бідолаха сидів на кабінці й намагався задіяти підйомник, а той зірвався донизу з 14–го поверху. Запитання — чи будуть покарані винуватці НП? — і в цьому випадку риторичне...