Трагедія, що сталася 22 січня 2010 року в Запоріжжі, шокувала всю Україну. Як тоді повідомляла «УМ», о другій годині дня 20–річна Яна Лепехіна увійшла до під’їзду свого будинку № 25, що на вулиці Тбіліській, і звично натиснула кнопку виклику ліфта. Той не забарився, але... Вагітна молода жінка навіть не встигла увійти до кабінки, як двері почали зачинятися. Нині вже достеменно встановлено, що автоматика не спрацювала і ліфт, узявши майбутню маму в цупкі лещата, поїхав угору з прочиненими дверима. Важко уявити страждання, яких зазнала бідолашна в останні хвилини свого життя: медики констатували смерть від больового шоку; у лоні матері загинув і її хлопчик...

Перебіг подій після трагічної січневої п’ятниці вчергове засвідчив ту сумну українську реалію, що біди «маленьких українців» та їхніх родин ніколи не викликали в діючої влади великої стурбованості. Бо ж уже наступного дня інформагенції України розповсюдили коментар щодо НП заступника міського голови Запоріжжя Олега Дорофєєва. Посилаючись на керівників ТОВ «Запоріжліфтсервіс–2», чиновник акцентував на справності ліфта: у 2004–му підйомник відремонтували капітально, у 2006 і 2008 роках він пройшов техогляд, а трагедія сталася за два з лишком місяця до чергової планової перевірки. Чому ж не спрацювала електронна система ліфта — це логічне уточнення, мовляв, винятково для правоохоронців.

Приклад для наслідування усім депутатам України показав їхній колега — депутат Черкаської міськради Андрій Більда. Він не на словах, а на ділі довів, що піклується про своїх виборців. Народний обранець дістав із власної кишені 40 тисяч гривень і провів ямковий ремонт найпошкодженіших ділянок на дорогах свого округу — по вулицях Різдвяній, Горького, Орджонікідзе та Волкова.