1946–й. ОУН та УПА вже два роки ведуть відчайдушну збройну боротьбу із зухвалими «совєтами», які шантажем, підкупом і терором будь–що намагаються приборкати непокірних західноукраїнців. Із кожним днем повстанцям стає все важче протистояти відбірним військам НКВС, які, як сарана, нишпорять краєм, вишукуючи «ворогів народу». Усе густіше павутинням сексотів обплутують міста і села Прикарпаття сталінські спецслужби. Між центрами партизанського опору, дислокованими переважно у важкодоступних лісах та горах, тижнями відсутній зв’язок і координація дій. Чимало кур’єрів загинуло або потрапило у ворожі засідки, викрито десятки конспіративний квартир українських підпільників.

У цій надзвичайно важкій ситуації керівник служби безпеки краю на псевдо Митар доручає Марті налагодити зв’язок із крайовим провідником Робертом (Ярославом Мельником). Йому вона має доставити вкрай важливу пошту та торбинку зі 120 золотими монетами царської чеканки для фінансових потреб штабу. Дорога туди далека й небезпечна: з Косівщини до Станіславова (нині Івано–Франківськ) — понад сто кілометрів, а далі — майже ще стільки ж до схованого в Бескидах бункера Роберта. Вся територія — аж кишить підручними Берії.