Таки ожила Вірменська криниця у старій частині Кам'янця-Подільського. Із застосуванням новітніх інформаційних технологій тут крізь призму спроектованих на екран архівних документів і фотографій, що супроводжуються звуковими коментарями, постає багатюща історія древнього міста над Смотричем. До філософських роздумів про вічне спонукає і встановлений маятник Фуко, що явив світові французький фізик далекого 1851 року в Пантеоні. Додаткового ефекту додає освітлення криниці на всій її 55-метровій глибині.
Цей оригінальний об'єкт уже з перших днів притягує не лише місцевих жителів, а й численних туристів, у тому числі й зарубіжних. А вдихнув у нього життя тамтешній підприємець Артур Гаспарян, який торік узяв занедбану криницю в оренду і за «голосом» предків облагородив її.
За легендою, 1638 року багатий вірменський купець Нарсес заходився копати криницю біля Ратуші, виділивши на це значну суму грошей. Виснажливі й тривалі роботи велися у складних геологічних умовах. Та все ж виявилися марними, бо на 55-метровій глибині омріяної води не було. Краплинки її збігали лише зі скелястих стін криниці і були дуже гіркими. Тобто для споживання не придатними.
Оцей підземний дощик і збудив творчу фантазію архітектора Яна де Вітте, який 1672 року звів над Вірменською криницею восьмигранний павільйон у стилі бароко. Востаннє його ремонтували ще півстоліття тому. І ось тепер Артур Гаспарян віддав належне пам'яті Нарсеса і певною мірою довершив його справу.
До речі, вірмени, які прибули до Кам'янця ще 800 років тому, залишили глибокий слід у багатій історії міста. Тут і досі є квартал, ринок, вулиця, церква, ворота, що йменують Вірменськими. Проживає в місті й численна громада нащадків Нарсеса. Не забувати своїх витоків, мови та звичаїв, шануючи водночас культуру країни, що стала для них рідною, закликав одноплемінників глава української єпархії Вірменської Апостольської церкви архієпископ Григоріс Буніаткян, який нещодавно відвідав Кам'янець-Подільський.