Різьблення «болгаркою» у виконанні влади

      За попередніми підсумками підрахунку голосів на довиборах, у 136-му одномандатному округу Одеси перемогу одержала «людина адмінресурсу» — заступник голови Одеської облдержадміністрації Антон Кіссе, який досі був також депутатом Одеської міськради, чільним представником болгарської діаспори в Україні і нібито навіть радником віце-прем'єра Азарова. Як стало зрозуміло з останнього діалогу з журналістами, депутат Кіссе має намір працювати в парламентському комітеті з прав людини, очолюваному «нашоукраїнцем» Удовенком, а голосуватиме, найвірогідніше, солідарно з фракцією «Трудова Україна» чи й увійде до неї.

      Зауважимо: в одеських довиборах взяла участь усього-на-всього п'ята частина одеситів, що мали право голосу. А мандат депутатові Кіссе буде вручений лише від 10 з половиною тисяч виборців Центрального округу, або від кожного 15-го виборця! (Друге місце посів «зелений» Володимир Рондін (майже 8 тисяч), третє — Михайло Бродський (майже 5  тисяч)). Про що це свідчить? Безумовно, насамперед про те, що люди зневірилися в можливості «людей влади» змінити життя на краще. Але не менш красномовний і той  факт, що за представника опозиції, «яблучника» Михайла Бродського, подано удвічі менше голосів виборців, аніж за провладного Кіссе. Далося взнаки і те, що «яблучний» екс-нардеп, якого підтримала «Наша Україна», за словами голови офісу «НУ» Олега Рибачука, стартував у виборчій кампанії  з 0,6-процентного рейтингу. І щоденне зомбування виборців місцевими мас-медіа, підконтрольними владі, спрямоване на формування стереотипу, за яким «нема істотного розходження між представниками влади й опозиції, — «усі прагнуть до влади». І зневіра багатьох виборців у реальній можливості як окремих депутатів, так і парламентських фракцій реформувати  найближчим часом економіку та підтягти суспільство до європейських стандартів.

      Нема сумніву, що не тільки дощова погода перешкодила понад 100 тисячам одеситів прийти минулої неділі на виборчі дільниці. Швидше, абсолютна більшість проігнорувала голосування через безнадію. Зрештою, усі були свідками того, що три чверті кандидатів у окрузі, звільненому головою Центрвиборчкому Сергієм Ківаловим, практично не мали доступу до ЗМІ. І все це не зумовило гучних протестів — начебто адміністрації виборчого округу так і належало організовувати передвиборчий процес. Цілими днями на телеекранах світилися переважно обличчя двох провладних кандидатів. Насамперед їхні імена, власне, і запам'ятав кожен п'ятий виборець, що з'явився на виборчі дільниці...

      Водночас зауважимо: все це згодом не завадило спостерігачам дати порівняно високу оцінку демократичності одеським довиборам-2004. Більшість із них, у тому числі представники Комітету виборців України, у неділю ввечері заявили: вибори й передвиборча кампанія в Одесі пройшли без грубих порушень законодавства, а голосування на дільницях — без особливих ексцесів.

      А ось, зокрема, точка зору Уповноваженої ВР з прав людини Ніни Карпачової: допущено два істотні  порушення. По-перше, дільничні комісії часто переформовувалися в останній момент. Наприклад, голову однієї з комісій змінили о 2-й годині ночі перед виборами, а заступника голови іншої — за три дні до виборів. По друге, цілі будинки, а іноді навіть вулиці жителів Одеси не було внесено в основні списки виборців.

      Схожу думку висловила й доповідачка Моніторингового комітету ПАРЄ Ханне Северінсен: ми всіляко вітаємо використання сучасних інтернет-технологій заради прозорості та відкритості демократичних процесів. Це великий крок уперед. Проте дивним виглядає те, що поруч із застосуванням електронних технологій і могутніх електронних баз даних бачимо списки виборців, складені ще 2002 року.

      Керівник виборчого штабу Михайла Бродського Володимир Курінний (голова одеської організації партії «Реформи і порядок») вважає: «Певні кандидати, що розраховували на адміністративні важелі впливу, залучали заради одержання потрібного результату т.зв. «студентський ресурс». Красномовним прикладом є одна з виборчих дільниць, де голосували студенти з багатьох гуртожитків. Їх привозили на автобусах і організовано, за командою куратора, заводили групами голосувати. У багатьох студентів тимчасова «свіжа» прописка. Є в нас також інформація, записана на відео- й аудіоносіях, яка підтверджує, що  ректорат одного з вузів давав указівки голосувати за визначеного кандидата. А якщо не проголосують, їх відрахують або виселять з гуртожитків. Хоча узагалі вибори в Одесі — це не Мукачів. У нас за перебігом голосування стежили представники в комісіях, спостерігачі, народні депутати побували по всіх дільницях. Правда, переконалися, що й на виборах в Одесі намагалися фальсифікувати результати голосування. Але це, скажімо так, звичайна українська фальсифікація, що є на усіх виборах в Україні. Вона впливає, зрештою, на підсумки голосування 5-7 відсотків виборців. Хоча в умовах одеських довиборів, коли на дільниці не з’явилися багато виборців, мала дуже негативний вплив».

      Кандидат у депутати від комуністів Микола Копит: «Одеські  довибори є репетицією виборів Президента, відпрацювання різних технологій. Насамперед методів впливу, спрямованих на те, щоб зробити Президентом потрібного кандидата. Якщо це буде складно зробити в сільській місцевості, то якраз у великих містах і містах-мільйонниках цілком удасться досягти мети».

       Член виборчкому Олександр Парадовський: «На дільниці №70 на Молдаванці рота з 300 солдатів намагалася проголосувати за одного з кандидатів. Причому, за деякими даними, голоси цих військовослужбовців були куплені».

      Ось такі оцінки і висновки: у «морській столиці» все організовано незрівнянно краще порівняно з бандитським розгулом під міліцейським дахом у Мукачеві. А дехто з київських спостерігачів навіть назвав побачене тут «розгулом напівдемократії». Не раз звучала оцінка одеських виборів як «напівдемократичних» і у висловленнях  народних депутатів (зокрема, Євгена Червоненка, з «Нашої України»), представників Комітету виборців, вітчизняних і закордонних організацій. Але давайте вдумаємося, що це означає практично? Чи не готовність змиритися з тим рівнем, на якому  була організована в умовах євроазіатської кучмівської України одеська передвиборча кампанія і сам процес голосування на ділянках, а також підрахунок голосів і збереження виборчої документації? І вважати — як для єепівських стандартів України — це вже навіть рівнем пристойності? А коли так, то чому б Центрвиборчкому не вважати подібні оцінки своєрідною індульгенцією для організації виборів президентськиx за такими ж стандартами демократичності і прозорості? А отже, й чекати визнання таких президентських виборів законними з боку місцевих спостерігачів та представників впливових євроструктур?

      Наголошуємо: всупереч тому, що напередодні виборів, як це було в Одесі, влада разом із медіа-власниками влаштувала опозиційному кандидатові щільну інформаційну блокаду, ігнорувалися навіть укладені Михайлом Бродським договірні зобов'язання на висвітлення політичних поглядів і передвиборчої програми. І водночас провладні опоненти безкарно випускали в ефір та публікували в друкованих ЗМІ найрізноманітніші пасквілі на ту ж таки опозицію, зненацька з'являлися нові видання на зразок «Вечерний город», як це було в Одесі, а виборчком робив вигляд, що не знає, як реагувати на подібні витвори чорних політтехнологів...

      Усе те, що довелося спостерігати на одеських довиборах, очевидно, потребує невідкладного й грунтовного аналізу з боку тих, хто  готується брати участь у виборах президентських. Щоб пізньої осені не пояснювати, чому не можна було їх виграти.

Михайло АКСАНЮК.

Одеса.

ОЦІНКИ

Крапку поставить суд?

      Коли верстався номер, прес-центр одеського регіонального представництва «Нашої України» оприлюднив заяву наступного змісту: «Довибори у 136-му в/о показали, що 80 відсотків виборців округу відмовилися від свого права обрати свого представника до парламенту. Уже саме призначення виборів на свято Трійці говорить про те, що  їх організатори планували 30 травня отримати низький результат активності виборців. У підсумку влада одержала можливість застосувати адміністративний ресурс. Наприклад, у цілому ряді вищих навчальних закладів ректорат віддавав тверді вказівки студентам підтримати одного з кандидатів, який представляє адмінресурс. Студентів на виборчі дільниці привозили просто на автобусах і пропонували винагороду за підтримку потрібного кандидата.

      У регіонального штабу блоку «Наша Україна» за даним фактом задокументовано і зафіксовано на аудіо- і відеоплівку свідчення самих студентів. Лідер партії «Яблуко» Михайло Бродський і блок «Наша Україна» мають намір надалі звернутися до окружної виборчої комісії та інших відповідних органів для опротестування результатів голосування. І тільки компетентні інстанції зможуть поставити остаточну крапку в підсумках виборів у 136-му виборчому окрузі Одеси».

А ТИМ ЧАСОМ ПІД КИЄВОМ...

      На позачергових виборах міського голови Боярки (Київська область), які відбулися 30 травня, переміг Валерій Мазуренко, підтримуваний блоком «Наша Україна». Опозиціонер отримав 2 тисячі 93 голоси городян, які прийшли на дільниці (або 25 відсотків). Друге місце посів Віктор Яровий, за якого проголосувало 1 тисяча 256 боярців, і лише третім фінішував підтримуваний районною державною адміністрацією Микола Улізько (1058). Усього в Боярці (Києво-Святошинський район) 47 тисяч мешканців.