Подвиг сержанта

      Керівникам-«силовикам» Верховна Рада, судячи з усього, не указ. Бо скільки б не ухвалювали парламентарії постанов про звіти, інформації й доповіді керівників МВС, СБУ та Генпрокуратури, вітати керівництво «силових» відомств у повному складі їм вдається хіба що в день схвалення програми Кабміну. Тож, не побачивши 1 червня (коли, згідно з ухваленою парламентом минулого місяця постановою, було призначено розгляд ситуації в Мукачеві з виступами міністра внутрішніх справ Миколи Білоконя, голови Служби безпеки Iгоря Смешка й Генерального прокурора Геннадія Васильєва) жодного з вищеназваних посадовців, народні обранці вже навіть не здивувалися. Хоча голова Комітету ВР з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю Володимир Стретович у розмові з журналістами зазначив, що неявка «силовиків» у сесійну залу дає підстави порушити питання про їх відставку. Стретович нагадав, що Генпрокурор призначається на посаду за погодженням Ради, яку вчора фактично проігнорував. Згідно з писулькою, надісланою законодавцям, — «у силу зайнятості». На тлі «диспансеризації» (вже котрої за рахунком), яку вказав у причині своєї відсутності Микола Білоконь, «зайнятість» головного прокурора України депутати сприйняли більш ніж скептично...

      Побачивши, що жоден із викликаних ними урядовців до парламенту не з'явився, парламентарії з «Нашої України» та СПУ подали головуючому на засіданні першому віце-спікеру Адаму Мартинюку вимогу оголосити півгодинну перерву. Після якої «наш українець» Сергій Соболєв з трибуни оголосив заяву «НУ» щодо останніх подій у Мукачеві та злочинної бездіяльності Генпрокуратури з вимогами звільнити Геннадія Васильєва з посади керівника ГПУ й заслухати виступ Уповноваженої з прав людини. І хоча дехто з «більшовиків» одразу заголосив, що Карпачова «у плані не значиться», головуючому таки довелося поставити питання щодо надання їй слова на голосування. «За» висловилися 232 нардепи.

      Однак спершу їм довелося вислухати вже традиційні для «мукачівської справи» доповіді «силових» «віце». Так, скажімо, заступник Генпрокурора Микола Голомша повідомив, що ГПУ «не може опротестувати рішення щодо результатів виборів у Мукачеві, оскільки це не входить до її повноважень». А роз'яснення з цього приводу, мовляв, має дати Конституційний Суд. Щоправда, за словами заступника Васильєва, кримінальну справу щодо побиття народних депутатів на 4-й дільниці таки передано до суду, а винним у побитті на 3-й дільниці депутата  Миколи Поліщука оголошено обвинувачення. Похвалившись тим, що прокурори провели в цій справі «дві тисячі слідчих дій та допитали понад тисячу свідків, Голомша поскаржився, що 15 народних депутатів так і не з'явилися на допит, а свідчення 44 таки допитаних парламентаріїв про порушення й фальсифікації «заперечують члени дільничних комісій».

      Заступник глави МВС Михайло Корнієнко, у свою чергу, заявив, що підстав для звільнення начальника міліції Закарпатської області Василя Варцаби і його заступника Віктора Русина, як вимагається у постанові ВР, немає, бо «за час їхнього керівництва Закарпатською міліцією у регіоні спостерігається один із найнижчих рівнів злочинності в Україні». Хоча догану їм при цьому «чомусь» висловили... Окрім того, Корнієнко повідомив, що правоохоронці надали особисту охорону екс-«мерові» Мукачева Ернестові Нусеру, який склав із себе повноваження через нібито погрози його родині. Хоча вже через якусь хвилину заступник голови СБУ Ігор Дріжчаний запевнив народних обранців, що жодна небезпека Нусерові насправді не загрожує, бо «йдеться не про погрози його життю, а про психологічний вплив на нього».

      На тлі «ніяких» «звітів» представників «силового сектору» Кабміну виступ Уповноваженої ВР з прав людини прозвучав як сенсація. Хоча Ніна Карпачова всього лише зачитала заяву сержанта патрульної служби мукачівської міліції Миколи Джмелі, який у ніч викрадення виборчих бюлетенів чергував у будівлі міської ратуші Мукачева. Сміливий правоохоронець не побоявся засвідчити, що бачив на власні очі, як начальник мукачівської  мiлiцiї Василь Швенда разом із радником тодішнього в. о. мера Опачка Лагойдою та невідомим Джмелі чоловіком взяли у сторожа ключі від задніх дверей і наказали охороні залишити приміщення. А після того, як, провівши у будівлі ратуші дві години, ці панове пішли, охоронці виявили зникнення бюлетенів...

      Заяву сержанта опозиціонери зустріли оплесками, а «об'єднана» частина більшості — напруженим мовчанням. Вочевидь, героєві, як назвали Джмелю «наші українці», не позаздриш — хоч  завдяки своїй щирості він і прославився на всю Україну, певні «елементи» навряд чи пробачать йому таку сміливість. Хоча, як зазначив у розмові з представниками преси Віктор Ющенко, він сподівається, що Верховна Рада візьме Миколу під свій захист. Між іншим, сержант, згідно з його заявою, повідомив про події тієї післявиборчої ночі заступникові Генпрокурора Вікторові Кудрявцеву, однак того ці свідчення... не зацікавили. Хоча згодом Михайло Корнієнко заявив, що Джмелю не лише допитували, а й проводять за його свідченнями відповідне розслідування.

      А завершився розгляд «мукачівського питання» уже традиційно: після виступу заступника Голови ВР Олександра Зінченка, який закликав парламентаріїв «домагатися результатів розслідування, вимагати від влади відповідальності та виконання постанови з пропозицією Президентові звільнити голову Закарпатської облдержадміністрації Івана Різака й керівників закарпатської й мукачівської міліції», нічого не сталося. Тоді «наші українці» почали блокувати трибуну, вимагаючи розглянути питання про відставку Генпрокурора. Однак головуючий комуніст Адам Мартинюк цього зробити не захотів, відіславши «блокаторів» до профільного комітету, а згодом і взагалі оголосив перерву. Після якої повідомив, що Верховна Рада доручила Комітету з питань законодавчого забезпечення та правової політики вирішити, чи можливо голосувати постанову про звільнення Геннадія Васильєва з посади Генпрокурора, і оголосити про свій висновок після 16-ї години.

      На цьому ранкове засідання зрештою й завершилося. Але представники «Нашої України» запевнили кореспондента «УМ», що ні негативний висновок комітету, ні відставка Ернеста Нусера, ні вперте небажання «силових» міністрів з'являтися перед очі народних депутатів не завадить їм і надалі наполягати на своєму. Аби жодному можновладцю більше не заманулося влаштувати «бєспрєдєл» на зразок мукачівського.