ПС: початок суверенітету

На карті світу з’явилася нова країна: 9 липня Південний Судан офіційно проголосив незалежність. Під час урочистої церемонії в столиці свіжоспеченої країни Джубі у присутності глав трьох десятків африканських держав, іноземних делегацій та представників міжнародних організацій на площі перед меморіалом, де похований національний лідер Джон Гаранг, було спущено прапор Судану. Полотнище передали суданському президентові Омару аль–Баширу, який від імені колиш­ньої метрополії привітав Південь із «днем народження». Напередодні про визнання незалежності нової держави заявив і уряд у центральному Хартумі.

А вже за мить на флагштоку замайорів прапор Республіки Південний Судан — цей стяг раніше використовувала як символ повстанської боротьби народно–визвольна армія. Так завершилася одна з найбільш кривавих і тривалих громадянських воєн в історії Африки. Конфлікт між Півднем, який прагнув автономії, і Північчю Судану тривав кілька десятиріч, забравши життя щонайменше півтора мільйона людей. Лише у 2005–му між сторонами конфлікту було укладено Всеохопну мирну угоду, за умовами якої в січні цього року у Південному Судані відбувся референдум щодо набуття суверенітету. Близько 99 відсотків учасників голосування висловилися «за».

Минулої суботи на вулиці багатостраждального ПС вийшло фактично все населення. Люди бурхливо святкували незалежність, незважаючи на те, що нова країна одразу опинилася в нижній частині всіх можливих рейтингів добробуту. Південний Судан — одна з найбідніших держав світу, з найгіршими показниками смертності, освіченості тощо. Втім навіть бідний мир краще за війну, тим паче, що й досі суданці зірок з неба не хапали — прибутки від покладів нафти мало впливали на соціальне становище населення, збагачуючи переважно корумповану верхівку держави. І сумнівно, що з розділенням Судану на дві частини в цьому сенсі щось зміниться. Більше того, в Організації Об’єднаних Націй побоюються, що й військовий конфлікт може поновитися, незважаючи на визнання Джеби офіційним Хартумом, тому залишають там своїх миротворців. Зате південносуданці тепер позбавлені тягаря ще однієї «гарячої точки» — західної провінції Судану Дарфуру, на спрямування військових до якої Хартум постійно виділяв із загальнодержавного бюджету немалі кошти.

Уже 14 липня Рада Безпеки ООН може проголосувати за визнання Південного Судану 193–м членом ООН. Несподіванок, швидше за все, не станеться, адже про визнання нової держави вже заявили більшість головних гравців міжнародної арени, в тому числі постійні члени Радбезу ООН — США, Росія, Велика Британія та Франція.

ЦІКАВО

Після розколу Судан втратив статус найбільшої країни Африки, поступившись ним Алжиру. На друге місце піднялася Демократична Республіка Конго, а Республіка Судан відкотилася на третю сходинку за розмірами на континенті і 15–ту (з 10–ї) — у світі. Південний Судан у нинішніх кордонах посів у світі 45–те місце, з якого відіпхнув Україну.