Легенда від Індіани Джонса

Перуанці урочисто відзначають соту річницю відкриття Мачу–Пікчу — світової туристичної атракції та археологічного дива. Офіційні святкування почалися вчора — в день четвертої річниці визнання Мачу–Пікчу одним із семи чудес сучасного світу (голосування за визначення сучасних див відбувалося в інтернеті). У рамках святкових заходів — народні танці з різних регіонів Анд, концерти, паради та відтворення містичних ритуалів інків. З нагоди ювілею Національний банк Перу випускає пам’ятну монету номіналом 10 солів (3,5 долара). «Для Перу Мачу–Пікчу — це те саме, що піраміди для Єгипту», — заявив на відкритті святкувань перуанський археолог Луїс Лумбрерас, колишній глава Національного інституту культури.

Унікальний історично–архітектурний комплекс Мачу Пікчу 24 липня 1911 року відкрила наукова експедиція на чолі з американським археологом Хайремом Бінгемом. Дещо пізніше цей професор Йєльського університету описав свої пригоди та враження від відкриття «втраченого міста інків» у часописі «Нешнл джеографік». До речі, саме Бінгем став прототипом голлівудського героя Індіани Джонса, роль якого зіграв актор Гаррісон Форд. При цьому Бінгем «відкрив» загублене місто для світу, але не для перуанців — місцеві селяни завжди знали про існування руїн Мачу–Пікчу й навіть вирощували сільськогосподарські культури на схилах гір під його мурами.

Стародавнє місто–храм, назва якого на староандському діалекті означає Стара Вершина, розташоване в Андах на висоті 2400 метрів над рівнем моря у південно–східній частині Перу, за 130 кілометрів на північний захід від міста Куско. Комплекс займає площу 32,5 тисячі гектарів. Таємничості та краси йому додають тропічні ліси, які його оточують. 1983 року ЮНЕСКО проголосило Мачу–Пікчу об’єктом світової культурної спадщини. Щодня місто відвідують близько 1800—1900 туристів. Минулого місяця Організація Об’єднаних Націй попередила, що така велика кількість туристів може зашкодити пам’ятці, особливо під час ювілейних урочистостей, коли їх стане ще більше. Зараз у місті тривають реставраційні роботи, після завершення яких кількість щоденних відвідувачів буде обмежено до 700.

Історикам та археологам іще належить встановити, яку саме функцію в Імперії інків виконував фортифікаційно–храмовий комплекс Мачу–Пікчу. Одні вважають, що сакральну, інші — що це була імператорська резиденція або оборонна фортеця. Або й «три в одному».

Вважається, що Мачу–Пікчу було збудовано приблизно 1440 року і функціонувало місто до 1532–го, коли у володіння інків вторглися іспанці. В часи розквіту тут мешкали до тисячі городян, але всі вони таємниче зникли після приходу іспанців. Археолог Луїс Лумбрерас стверджує, що кам’яні стіни будинків та фортифікаційних споруд були покриті золотом, яке також «розчинилося» разом із мешканцями міста. Хайрем Бінгем золота вже не застав, тому задовольнився тим, що вивіз до Єльського університету 44 тисячі найбільш цінних фрагментів та предметів. Перуанські археологи називають американця не відкривачем, а мародером, і офіційна Ліма вимагає повернення цих цінностей, але американці до ювілею віддали тільки 366 із них.