Крім іншого, «Тампакс» в «УМ» розігрував поїздку до Нью–Йорка.
У рік початку галопуючої інфляції 16–сторінковий номер «УМ» спершу коштував 50 «радянських» копійок, а з червня — 3 карбованці.
Але ціна видання змінювалася тільки в роздріб. Натомість для передплатників «України молодої» — по суті, єдиної із центральних газет — вартість лишилася незмінною. При тому що чи не всі газети й журнали на хвилі кризи впродовж року проводили для передплатників доплату.
Це стало можливо завдяки великій кількості реклами в «УМ» та добровільним внескам читачів (і це — для газети, якій ще не було й року!). Як писала «УМ», завдяки добровільним пожертвам простих українців наш фонд тільки станом на січень поповнився на 5 034 крб.
Нас дуже виручив «Тампакс». Тоді ще мало відомі українським жінкам гігієнічні тампони від фірми «Тамбрандс» рекламувалися насамперед в «Україні молоді» — щотижня по шпальті, а то й більшим обсягом. Типовий текст реклами: «Я користувалася «Тампаксом», коли була на Заході, і мені було так зручно з ним. Тому можете уявити мою радість, коли я побачила «Тампакс» у своїй країні. Галина, 26 років, Росія».
Ще одна реклама на цілу шпальту: «Акционерная фирма «Ромашка» в г. Петрозаводске предлагает автомобили ВАЗ различних моделей в обмен на сахар. Заключаем договора с предприятиями и организациями на поставку автомобилей на бартерной основе из расчета 20 тонн сахара на один автомобиль».
З огляду на загальну кризу газета (у 1991 р. — тижневик) почала виходити не п’ять разів на тиждень, як було обіцяно під час передплатної кампанії, а по двічі — у вівторок і п’ятницю, відповідно 8 і 16 шпальт.
Якщо у 1991 р. ми починали з 5–тисячного тиражу, то 1 січня 1992 року мали 54 016 лише передплатників (разом із роздрібним тиражем — понад 70 тисяч). А до кінця року додали ще майже 10 тисяч примірників.
Засновниками «УМ» стали Міністерство України у справах молоді та спорту і трудовий колектив редакції.
Першою щасливицею стала десятикласниця з міста Сміла Черкаської області Тетяна Шармар. 16–річна дівчина з батьками забрала свою білу «Таврію» на заводі ЗАЗ у Запоріжжі в березні.
А вже в листопаді «УМ» підбила результати «посиленого» розіграшу серед передплатників на наступний рік. Було подано понад 19 100 заявок. Автомобіль «Таврія» дістався Йосипу Боровику з Баришівки, що на Київщині. А машина «Волинянка» із ЛуАЗу — Ларисі Перегороді з с. Бурбулатове Близнюківського району Харківської області. Також було розіграно телевізор, електронасоси, електроточила, м’ясорубки, кухонні набори, дюжина пачок «Дивосил–зілля» і книжки.
Громадський розповсюджувач із Мени, що на Чернігівщині, Галина Воробей організувала 105 передплатників — рекорд півріччя. Передплата на рік коштувала 480 купонів, «а це один середній похід у продтоварний магазин». Вартість розігруваних машин — 350 тис. і 150 тис. крб.
Економічна рубрика «Клуб майбутніх мільйонерів ім. Маріанни» зафіксувала: якщо в липні на чорному ринку за долар давали 220 купонів, то в жовтні — всі 500.
«І обрізання подорожчало»
«Народ цей має право мати свою державу» (фраза Кравчука)
«Ой коли ж ми наїмося сала в шоколаді?»
«Якщо хочеш працювати — пострайкуй, і все пройде»
У серпнi 1929 року Київська єдина трудова школа №79 готувалася до нового навчального року. Викладачi юрмилися бiля учительської, весело розглядаючи один одного. То була щаслива серпнева пора, коли тривала вiдпустка налила тiло мiцнiстю та здоров’ям, коли буденна рiч, до якої в серединi року поставишся цiлком серйозно, тепер здатна викликати веселий, нiчим, до речi, не обумовлений смiх. >>
Трагедія на Чорнобильській станції сталась у ніч iз 25 на 26 квітня 1986 року. У результаті радіоактивними елементами було забруднено 150 тисяч квадратних кілометрів територій, постраждало близько п’яти мільйонів людей... >>
Великий поет Тарас Григорович Шевченко завжди був на боці знедолених. Співчуття до них, нетерпимість до насильства, жорстокості, несправедливості, приниження людської гідності було властивістю його душі. У цьому плані показовим є і ставлення Кобзаря до «братів наших менших». >>
Із перших днів Революції гідності жінки поводилися не менш активно, аніж чоловіки: готували на польовій кухні; допомагали пораненим; носили дрова, шини та бруківку; патрулювали райони Києва. Під час протестів жінки ставали на лінію вогню і пліч-о-опліч iз чоловіками виборювали свободу та можливість жити в європейській демократичній країні. >>
«Майдан по-звірячому зачистили. Десятки поранених. Десятки затриманих. Такого Україна ще не бачила», — так о п’ятій ранку депутат Андрій Шевченко повідомив про незаконну акцію силовиків проти учасників Євромайдану. >>
«Зустрічаємось о 22:30 під монументом Незалежності. Вдягайтесь тепло, беріть парасолі, чай, каву, хороший настрій та друзів», — із цього повідомлення журналіста Мустафи Найєма у «Фейсбуці» два роки тому розпочався Євромайдан. Тієї ночі у центрі української столиці зібралося близько тисячі людей, а вже наступного дня подібні акції пройшли чи не в кожному обласному центрі країни. >>
