Упродовж останніх років особливо модним та популярним явищем у царині мистецтва є створення дивних, трохи психоделічних проектів, які претендують на звання новаторських шедеврів сучасності. Такі проекти не обов’язково розуміти, не варто й шукати там особливого сенсу чи високого змісту — інтерпретаційна дійсність кожної окремої людини лише свідчить про «унікальний» рівень впливу переглянутої речі. Відповідно, і її значимість кожен визначає для себе сам.

Перед довгими вихідними, з яких країна виходить цього тижня, письменник Василь Шкляр приготував своїм прихильникам і друзям подарунок — творчий вечір iз нагоди власного 60–річчя, яке він відсвяткував 10 червня. Зустріч відбулася 23 червня у столичному Будинку художників й деякою мірою носила характер заключної у всеукраїнському турі письменника з нагоди презентації проекту «Чорний ворон» (це і книга, й запланована екранізація, й обговорення неврученої державної Шевченківської премії). Проте в Києві ці теми не були домінуючими — аудиторію більше цікавили традиційні для українців екзистенційні питання: про те, чому в нас так мало лідерів, готових пожертвувати собою, чи про комплекс меншовартості... Можливо, це було пов’язано з тим, що в залі зібралися люди здебільшого середнього й старшого покоління, й фактично була відсутня молодь, яка традиційно складала потужне ядро на зустрічах зі Шклярем й провокувала динамічнішу дискусію. Що ж, літні канікули зробили свою справу, й творчий вечір письменника перетворився на тиху, майже домашню, вечірку для старих друзів.

Про синоптичну ситуацію, що склалася в Україні, у народі кажуть: «Добра господиня за такої погоди навіть собаку на вулицю не вижене». Проте істинних шанувальників VIII «Країни мрій» це не зупинило. Віддані «мрійники» приходили на Співоче поле у минулі вихідні добре озброєні: з парасольками, у гумових чоботах і дощовиках. Відчуваючи відповідальність перед людьми, організатори намагалися зробити все, щоб програма відбулася, але техніка виявилася не така витривала, як люди, тому 10 відсотків із запланованого відмінили.