«Випадковостей завжди на одну більше, ніж передбачаєш»

Із 25 на 26 червня у Києві проходитиме п’ятнадцятий фестиваль українських короткометражок «Відкрита ніч». За цей час кінофорум обзавівся чималою кількістю шанувальників, які протоптали доріжку на Андріївський узвіз і для яких кіно просто неба стало своєрідним ритуалом. Так ось, цього року аналізувати творчість молодих їм доведеться у зовсім іншому місці — «Відкрита ніч–2011» відбудеться на території козацького селища «Мамаєва Слобода». Оргкомітет до останнього намагався зберегти прописку фестивалю і чекав на дозвіл від місцевої влади проводити його на Андріївському, біля Замку Річарда. Але відповіді на свого листа «Відкрита ніч» так і не отримала... Ще одна причина змінити дислокацію — сходи, що ведуть на Уздихальницю (гора, де проходили кінопокази), в аварійному стані. Продюсер «Відкритої ночі» Пилип Іллєнко зізнався, що були навіть думки полагодити їх власними силами, але цього робити не можна, бо сходи є комунальною власністю, а тому й займатися ними мають тільки комунальні служби. Словом, усе йшло до того, що з Андріївського доведеться з’їжджати... Окрім зміни місця дії, шанувальники українського кіно мають бути готовими до того, що цього разу вхід на фестиваль буде платним і коштуватиме сорок гривень. Як розповів президент фестивалю Михайло Іллєнко, поряд iз цими проблемами були й інші, але «Відкрита ніч. Дубль 15» відбудеться обов’язково.

Математика як «заспокійливе» для кіномистецтва

— Михайле Герасимовичу, останнім часом преамбулою до кінофестивалю «Молодість» є заяви його керівника Андрія Халпахчі про брак чи затримки фінансування, через що фест може не відбутися... Ви ж напередодні «Відкритої ночі» виглядаєте досить спокійним. Фестиваль короткометражок не має великих проблем чи ви їх сприймаєте по–філософськи?

— Я давно працюю в кіно. І це своєрідне загартування, бо зараз усім, хто працює у цій галузі, дуже складно. Фестивалі проводити вкрай важко, і я цілком розумію Андрія. Але такого гарту кіношного він не має. Готуючи черговий фестиваль, усвідомлюю, що на кожному кроці з’являтимуться дві–три проблеми... У мене в школі була двійка з математики. Але я зробив одне математичне відкриття, винайшов фундаментальний математичний закон:я вивів формулу кількості випадковостей. Вона звучить так: кількість випадковостей завжди на одну більша, ніж передбачаєш. Формула бездоганна. І це єдине моє відкриття в математиці справді рятує. Бо коли здається, що наче все нормально, я знаю — проблема з’явиться обов’язково.

До того ж, фестиваль «Відкрита ніч» запланований як динамічний і дуже рухомий. Це підтверджують наші фестивальні гастролі, яких було вже дуже багато. Як ви знаєте, ми побували навіть в Аргентині, — я на яхті возив туди колекцію «Відкритої ночі», показував її діаспорі. Тож і це також певний досвід, який допомагає в роботі: ми знаємо, як приїхати і протягом трьох годин організувати фестиваль на місці.

«Залишаються маніяки, вони можуть, хочуть і чогось досягають»

— Зі скількох претендентів ви відбирали достойників, які змагатимуться за перемогу «Відкритої ночі–2011»?

— Зазвичай до оргкомітету надходить більше ста фільмів, з яких ми відбираємо картини до програми фестивалю. Цього року їх надійшло близько сімдесяти. Я маю цьому пояснення — багаторічне нищення державою українського кіно не минуло даремно... А за ці роки «Відкрита ніч» показала понад п’ятсот фільмів молодих режисерів — це ж величезний потенціал!

— А які вони, молоді режисери? Днями на закритті сезону в Будинку кіно демонстрували дипломну стрічку Мирослави Хорошун «Фактор Фелліні», в якій легендарний режисер був уособленням професійних страхів початківців. Вони справді так тушуються перед метрами чи просто кокетують?

— Молоді режисери — вони різні, але всіх об’єднує те, що їх чомусь не любить наша держава. Думаю, молоді режисери заслуговують на значно більше, ніж отримують зараз від України . Вони можуть знімати хороше кіно, можуть розповідати про нас, для нас, можуть озвучувати свої позиції. Вони, зрештою, мають формувати наш світогляд, бо ми ж зараз краще знаємо Америку, аніж Україну. А нам треба знімати за формулою «Ми для нас про себе»... Через таке ставлення держави професія режисера втрачає свою популярність. Я знаю багатьох людей, які билися, билися головою об стіну, а потім сказали: «Стоп! Я так більше не можу». Не витримують феноменально талановиті люди, це важко...

— А конкурс на режисерський факультет сьогодні який?

— Непоганий, але мені здається, що багато хто приходить із якихось ритуальних міркувань. Приходить за інерцією... Потім ці люди випадають з процесу, зникають з інституту. Залишаються маніяки кіно, які можуть, хочуть і чогось досягають.

«Фільм — це не мотоцикл»

— Чи є серед учасників «Відкритої ночі» режисери без диплому, які знімають кіно не за правилами, а так, як вони це уявляють?

— Аматори у нас бувають. Цього року їх майже не було, але взагалі трапляються справді цікаві роботи. Як приклад можу навести фільм «Про біг» Тараса Працьовитого, дуже серйозна і водночас смішна робота (її, до речі, можна буде переглянути в позаконкурсній програмі «Відкритої ночі–2011». — Авт.). Але зараз інший час... Освіту можна отримати не лише за студентською партою — є інтернет, є книжки... Це коли починав Чаплін, то він ніде не міг прочитати про режисуру...

— Тож для того, щоб перемагати на престижних фестивалях, вступати до вишу не обов’язково?

— Мабуть, так... Хоча мені здається, що традиційний спосіб, коли професії навчають професіонали, він таки кращий. І як би не сварили наш університет імені Карпенка–Карого, але його випускники отримують серйозні призи то в Каннi, то в Берліні, то в Клермон–Феррані... Показово? Показово! А університет лають. Це нечесно і некоректно.

— Михайле Герасимовичу, була інформація, що прем’єра вашого фільму «Той, що пройшов крізь вогонь» відбудеться на цьогорічному Одеському кінофестивалі. Встигаєте?

— Схоже на те, що ця картина до Одеського фестивалю ще не буде готова. Проблема з фінансуванням, яка нас постійно мучить, знову загальмувався процес... Хоча фільм, над яким ми працюємо чотири роки, уже на фінальній стадії. Цю картину, як відомо, частково фінансує держава, частково — продюсер... І, ніде правди діти, для її завершення не вистачає саме державних коштів. Не лише ми опинилися у такій ситуації — Валентин Васянович чекає грошей... Тож це драматичне питання. Я дуже сподіваюся на швидку реанімацію процесу, бо фільм — це ж не мотоцикл. Його якщо зупинити, то потім знову треба збирати групу. А група у нас велика, я таких титрів, як у нашому фільмі, ще не бачив.

ДО РЕЧІ

«Відкрита ніч–2011» присвячується пам’яті режисера, сценариста, письменника та педагога Юрія Іллєнка, рік по смерті якого минув 15 червня. Фестиваль почнеться показом уривків сімох картин Юрія Герасимовича, а журі конкурсу очолюватиме вдова режисера Людмила Єфименко (також у журі працюватимуть режисер Марина Врода, скульптор Володимир Мельничук, викладач історії українського кінематографа в Колумбійському університеті Юрій Шевчук, письменник Юрій Щербак, художник Ігор Баранько та кінооператор Едуард Тімлін). Переможців визначатимуть у двох категоріях — професійній та студентській. У програмі «Відкритої ночі» — шістнадцять конкурсних та 15 позаконкурсних картин, серед яких і фільм «Крос» української тріумфаторки Каннського кінофестивалю Марини Вроди.

Цього року фестиваль уперше перетне межі Києва: одночасно зі столичними кіноманами фільми у режимі он–лайн дивитимуться у Львові («Музей Ідей»), Дніпропетровську («Артцентр квартира»), Запоріжжі (кіноклуб «Сходження», острів Хортиця), Івано–Франківську (Театр кіно «Люм’єр») та Чернівцях («Український народний дім»). Глядачі в усіх містах матимуть змогу проголосувати за найкращу картину, а приз глядацьких симпатій визначать за сумою голосів усіх аудиторій.

Фестиваль розпочнеться о 21:00 25 червня і закінчиться о 5:00 26 червня. Переможців традиційно оголосять iз першими променями сонця.

ДОСЬЄ «УМ»

Михайло Іллєнко.

Режисер, сценарист, педагог. Декан кінофакультету Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка–Карого

Народився 29 червня 1947 року в Москві у родині інженера. Закінчив Всесоюзний державний інститут кінематографії (1970, майстерня М. Ромма).

У 1997 році заснував національний кінофестиваль короткометражок «Відкрита ніч».

Режисер фільмів «Фучжоу», «Сьомий маршрут», «Миргород та його мешканці», «Кожен мисливець бажає знати».