Я почув про нього в дитинствi. На початку серпня 1941 року залишки наших вiйськових частин вiдступали з–пiд Уманi через наше село Гусакове, що на Звенигородщинi.

На городi димiло багаття. Над ним гойдалася бараняча туша i казанки на жердинi. «Начфiн» — так називали вiйськового, який оберемками кидав у вогнище радянськi грошi та документи. Грошi згорали повiльно. Папери з печатками — миттю.

От уже 19 рокiв, без перерв, наша сiм’я з «Україною молодою». Мабуть, ми — в числi ветеранiв–прихильникiв газети...

Згiдно iз Законом України «Про статус ветеранiв вiйни, iнвалiдiв вiйни, гарантiї їх соцiального захисту» вiд 22 жовтня 1993 р. (№3551–XII, ст. 13) iнвалiди вiйни першої групи мають право на щорiчне забезпечення путiвками на оздоровлення.