Для лікаря гроші

      Чи реально в Україні зробити таку систему охорони здоров'я, яка б не тільки надавала якісну і доступну медичну допомогу, а й самоокуповувалась? Учасники відкритого семінару «Медичне страхування — досвід Європейського Союзу», організованого керівниками проекту «Фінансування та управління у сфері охорони здоров'я в Україні», тобто представники українських закладів охорони здоров'я та міжнародні експерти з питань медичного страхування з Естонії, Чехії, Польщі, Німеччини та Фінляндії, протягом трьох днів розглядали переваги та недоліки системи медичного страхування. Як з'ясувалося в процесі обміну досвідом, європейці, які самі не так давно реформували свої системи охорони здоров'я, і самі мають чимало претензій до них. Та все ж, згідно зі світовими стандартами, іншого сценарію розвитку подій просто не існує. Щоб усі громадяни держави могли без перешкод отримувати медичну допомогу, а лікарі не скаржились на безгрошів'я, медицина повинна бути страховою.

      «Ми хотіли донести досвід країн Європейського Союзу в запровадженні та використанні системи медичного страхування до наших працівників закладів охорони здоров'я,» — розповів про проект його український директор Володимир Рудий. За його словами, для нас набагато цінніший досвід не стільки старих членів Євросоюзу, таких як Німеччина і Фінляндія, а тих держав, які зовсім недавно увійшли до його складу, наприклад, Польщі. «Польща, так само як Чехія і Естонія, зовсім недавно мала систему охорони здоров'я, аналогічну нашій, і реформувала її», — зауважив Володимир Мирославович. Отже, є надія, що й ми зможемо це здійснити. Якщо вірити європейцям, є два шляхи реформування. Перший — створити єдиний глобальний фонд, куди надходитимуть страхові внески громадян і з якого оплачуватиметься їхнє медичне обслуговування, і другий — створення багатьох страхових ринків, які конкуруватимуть між собою, тоді це називатиметься обов'язковим цивільним медичним страхуванням. Якщо Україна піде цим шляхом, кожному доведеться вибирати собі «персональну» страхову компанію. «Позитив цієї системи — у можливості вибору страхової агенції для споживача. Але, як ми переконалися, це єдиний позитив такої системи. У решті моментів, які пов'язані із забезпеченням відповідальності, справедливості фінансування, ця система себе не виправдовує», — сказав Володимир Рудий.

      Також учасники семінару дiйшли  до висновку, що сувора підпорядкованість наших закладів вимогам централізованого бюджету не дає українським закладам охорони здоров'я використовувати кошти більш ефективно. Підвищення їхньої автономії — одна з основних умов успішного реформування нашої системи медичного обслуговування. Інакше більшість грошей, які ми так чи інакше витрачаємо «на лікарів», і надалі залишатимуться «в тіні» і тому не впливатимуть на поліпшення справ у галузі.

      «Незважаючи на законодавчу базу, яка висуває дуже високий рівень державного патерналізму щодо медичної допомоги, зокрема, відому статтю Конституції про безоплатну медичну допомогу, реально держава здійснює оплату тільки однієї третини медичних послуг, а дві третини переважно платять люди зi своїх власних коштів», — зазначив керівник школи управління у сфері охорони здоров'я Національної академії державного управління при Президентові України, професор Іван Солоненко. І додав: «На жаль, з року в рік зменшується кількість людей, які звертаються за стаціонарною медичною допомогою. І не тому, що ми стаємо здоровішими, а тому, що є певна суспільна група людей, які не можуть доплатити за надання медичної допомоги, зокрема, отримання тих чи інших медикаментів».

      Керівник євросоюзівського проекту «Фінансування та управління у сфері охорони здоров'я в Україні» Антоніс Малагардіс відзначив, крім усього іншого, що для українців «важливо знайти правильне співвідношення між приватним і державним фінасуванням». Тоді люди отримуватимуть те, за що вони заплатили, і буде певна кількість медичних послуг, доступних усім без винятку.

      Цілком можливо, що вже у ближчому майбутньому, коли буде прийнятий Закон «Про обов'язкове державне соціальне медичне страхування», ми всі будемо сплачувати ще й обов'язкові страхові внески «на медицину». От тільки ще питання, чи гарантує це нам задовільну медичну допомогу.