«Дикі танці»

      Відразу скажемо, що свято футболу вдалося на славу. І хай хтось залишився засмученим після фінального свистка, але саме такі дійства сприяють популяризації спорту. Допомогли цьому і майже 40 тисяч уболівальників «Шахтаря» і «Дніпра», які на День Києва приїхали до столиці підтримати свої команди і забарвили стадіон у помаранчево-чорні та біло-сині кольори, і супутні святкові концерти на центральних майданах, і організатори матчу, які влаштували бучну церемонію відкриття та супроводу футбольного фіналу з виступами на полі «Олімпійського» переможниці «Євробачення-2004» Руслани з її «Дикими танцями».

      Щодо старту, то в гірників через травму був відсутній нігерієць Агахова, а хорвати Плетикоса та Срна й болгарин Пажин поїхали готуватися до чемпіонату Європи у складі своєї збірної; Євген Кучеревський проблем зі складом своєї команди не мав. Журналісти «вантажили» футболістів та вболівальників історією їхніх зустрічей у фіналах Кубка на цьому стадіоні (і в 1995-му, і в 1997 роках трофей здобував «Шахтар»), але все мали вирішити поточні реалії — настрій на гру, клас та функціональний стан.

      Ще не всі встигли всістися на свої місця і налаштуватися на сприйняття видовища, як рахунок у матчі вже було відкрито. «Помаранчевий» Разван Рац пробіг лівим флангом і навісив м'яч у центр штрафного майданчика (Костишин завадити йому не зміг), де Белік вистрибнув вище за всіх і відправив «шкіряного» головою точнісінько в «дев'ятку» — йому не змогли завадити ані центральні захисники, ані Ротань, ані Кернозенко. Звичайно, це не могло не вплинути на подальший характер гри — «Шахтар» став діяти, озираючись на тили, а «Дніпро» мусив більшими силами йти вперед. М'ячем більше володіли формальні «гості» (так було визначено жеребом) — дніпропетровці, а небезпеку створювали «господарі».

      У середині першого тайму серйозно втрутився у розвиток подій на полі київський рефері Сергій Шебек. Спочатку він вилучив гірника Флавіуса Стойкана за зрив контратаки дніпропетровців грубим стрибком у ноги Назаренка, а вже за три хвилини зрівняв склади, пославши до роздягальні Шелаєва за підкат проти Тимощука. Утім якщо вилучення румуна можна було зрозуміти, то у випадку з гравцем «Дніпра» рефері, здається, погарячкував, повівшись на тиск донеччан і занадто артистичну «наземну» поведінку їхнього капітана. Можливо, суддя вирішив не дати розпалитися пристрастям, але до цього ще було далеко.

      Таким ходом поєдинку — в урізаних складах — краще скористалися донецькі футболісти. Тимощук вдало цементував захист і встигав ходити вперед, дуже активно діяли Вукич і Флоря та Рац на флангах. Гірники били здалеку, зі «стандартів» (Вукич, Тимощук) та після заміни Белiка на хорвата Дуляя сподівалися на швидкі ноги єдиного форварда — Воробея. У «Дніпра» запам'ятався лише неточний удар сходу Ротаня та комбінація Назаренко—Костишин на правому фланзі, яку вчасно перервали захисники.

      Зрозуміло, що по перерві «біло-блакитні» масовано пішли вперед. І хоча деякий тиск на ворота Шуткова вони створити таки зуміли, контрвипади «помаранчевих» були гострішими. Вукич і Воробей били вище, Тимощуку не вистачило техніки приборкати м'яч при виході сам на сам із Кернозенком, а вільний Левандовський незрозуміло як не влучив головою у ворота після кутового. Натомість діям дніпропетровців бракувало злагодженості, проте чи не стовідсотковий момент вони врешті створили: Ротань подав із флангу, і ніким не прикритий Рикун з шести метрів прицільно пробив головою... у штангу. Двічі Венглинський падав у штрафному майданчику зі сподіваннями на пенальті, але враження на суддю це не справило.

      А насамкінець «Шахтар» провів показову контратаку після помилки Назаренка у центрі поля: Воробей віддав пас Тимощуку до штрафного майданчика, і Анатолій, «накрутивши» захисників, влучив точно в кут воріт Кернозенка. У гравців «Дніпра» зовсім опустилися руки (вони навіть почали лаятися на полі між собою), а Маріка і Бахарєв у донецьких атаках ще по разу «вибачили» захист «біло-синіх».

      ...Коло пошани «Шахтаря» — п'яте в історії незалежної України (за цим показником гірники зрівнялися з київськими динамівцями) — численні донбасівські фани сприйняли бурхливими емоціями у «помаранчевому» морі, а вболівальники суперників відповіли гідно, мовчки розтягнувши шарфи улюбленої команди над головами.

Фінал Кубка України

«Шахтар» (Донецьк) — «Дніпро» (Дніпропетровськ) — 2:0

      31 травня. НСК «Олімпійський», +21 °С. 70 000 глядачів

      Суддя: Сергій Шебек (Київ)

      «Шахтар»: Шутков, Старостяк, Попов, Флоря (Бахарєв, 72), Рац, Стойкан, Тимощук, Левандовський, Вукич (Маріка, 90), Белік (Дуляй, 36), Воробей

      «Дніпро»: Кернозенко, Єзерський, Шелаєв, Радченко (Максим'юк, 66), Русол, Михайленко (Грицай, 46), Рикун, Ротань, Назаренко, Костишин (Мотуз, 81), Венглинський

      Голи: Белік, 1; Тимощук, 90

      Попередження: Ротань, 34; Назаренко, 90; Рикун, 80 — Воробей, 44; Бахарєв, 87; Лукич, 89

      Вилучення: Стойкан, 28 — Шелаєв, 31