На зустріч із Сахаровим

В американському Бостоні на 89–му році життя померла відома правозахисниця і громадська діячка, вдова академіка Андрія Сахарова Олена Боннер. Як повідомляє радіо «Ехо Москви», жінка, яка відійшла минулої суботи, останнім часом важко хворіла. Церемонія прощання відбудеться сьогодні в місті Бруклін. Згідно із заповітом, тіло Боннер буде кремовано, а урну з прахом перевезуть на Востряковський цвинтар у Москві, де поховані її чоловік, матір і брат. Родичі покійної просять не приносити на її похорон квіти, а замість цього зробити пожертву у Фонд Андрія Сахарова.

Олена Боннер народилася 15 лютого 1923 року в місті Мари на півдні Туркменії. Її батька Аліханяна Геворка розстріляли 1938–го, матір — Руф Боннер — засудили до восьми років заслання. Після арешту батьків Олена переїхала в Ленінград, де закінчила школу і вступила в педагогічний інститут на факультет російської мови та літератури. Під час Великої Вітчизняної війни пішла на фронт медсестрою, була контужена (1971 року її визнали інвалідом ВВВ).

Після війни закінчила вже медичний інститут і стала працювати дільничним педіатром. 1965 року Боннер вступила до лав КПРС. Придушення «Празької весни» 1968 року змусило її переглянути ставлення до партії: жінка почала активно займатися правозахисною діяльністю, протестувати проти переслідувань дисидентів, їздити на судові процеси над ними. На одному з таких судів познайомилася з Андрієм Сахаровим, і 1972 року вони одружилися (для обох це був другий шлюб). Того самого року Боннер вийшла з КПРС і незабаром заснувала фонд допомоги дітям політв’язнів.

1975 року Олена Георгіївна представляла свого чоловіка в Осло на врученні Нобелівської премії миру (сам опальний академік був на той час «невиїзним» із СРСР). Її називали музою і натхненницею Сахарова, багато хто вважає, що саме під впливом Боннер академік сформував своє ставлення до радянського ладу.

У 1980–му їх обох заарештували й без суду відправили на заслання в Горький, де через чотири роки Олену Боннер засудили за «наклеп на радянський устрій». На знак протесту Сахаров оголосив уже друге голодування. Третє, найдовше, голодування він розпочав наступного року, вимагаючи дозволити дружині виїхати за кордон для операції на серці.

Після початку перебудови Михайло Горбачов дозволив подружжю повернутися до Москви, де вони знову почали брати активну участь у правозахисному русі, були серед засновників товариства «Меморіал».

Після смерті Сахарова, в якого 14 грудня 1989 стався серцевий напад, Боннер очолила фонд його імені. Вона входила до комісії з прав людини при президенті Єльцині, але наприкінці 1994 року вийшла з неї, оскільки не вважала за можливе працювати з керівництвом країни, яке розв’язало війну в Чечні.

Останні роки життя Олена Боннер провела у США, де вже давно живуть її діти від першого шлюбу (із Сахаровим у них дітей не було).