Пісна Петрівка

Петрівка — порівняно легкий піст. З огляду на те, що чоловіки влітку важко працювали, в народі його часто називали «бабським» — мовляв, тільки жінки можуть дозволити собі суворе утримання від скоромного, а сильній половині можна дозволити й підкріпитися. Під час Петрового посту віруючі мають у понеділок, середу та п’ятницю утримуватися від споживання риби, вина та масла, а також сухої їжі після 9–ї години вечора. У решту днів слід утримуватися тільки від риби, хоча по суботах та неділях, а також у дні пам’яті великих святих або на храмові свята їсти рибу також дозволено.

Святі апостоли молитвою і постом готувалися до Зіслання Святого Духа. Вони багато молилися й постували, доки почали проповідувати святе Євангеліє. Тож і церква з давніх–давен молитвою і постом готує своїх вірних до великого празника Святих верховних апостолів Петра й Павла, пам’ять яких відзначаємо 12 липня. Цей піст настає після святої П’ятдесятниці, тому в давнину його інколи називали постом П’ятдесятниці.

Піст святих апостолів дуже давній, бо сягає перших століть християнської віри. Релігійники згадують слова Папи Римського святого Лева Великого, який казав: «Цей піст заповіданий, щоб оберегти нас від безпечності, в яку дуже легко впасти через довготривалий дозвіл на їжу. Якщо ниву нашої плоті не обробляти невпинно, на ній легко зростає терня і приноситься такий плід, який не збирають у житницю, а спалюють. Відвернути ж це зло можна тільки милостинею та постом». Петрівський піст може бути довший або коротший — залежно від того, коли випадає Великдень. Найбільше Петрівка може тривати шість тижнів, найменше — один тиждень і один день.

Про настанови на піст для сучасних українців «УМ» розповів єпископ Київського патріархату Української православної церкви Євстратій (Зоря): «Петрів піст — один iз чотирьох багатоденних постів року. Кожний піст — це час для молитви, час для духовних роздумів, час, коли треба більше згадувати про потреби своєї душі, бо за мирськими справами ми часто забуваємо про душу. І ці постові періоди дають можливість відділитися від мирської суєти. Всім віруючим християнам я бажаю успішного постування, а читачам газети «УМ» — частіше згадувати про свою душу».

Надія МОРОЗ–ОЛЬШАНСЬКА