Що написати про Вкраїну,
В якiй вирубують лiси,
І все вивозиться без спину,
І вже нема тої краси?
І не реве уже ревучий,
І риби в ньому вже нема,
Вода зелена i смердюча,
І в нiй нiщо не вижива.
З столицi «радує» Чорнобиль,
«Азот» в Черкасах процвiта.
Звiдки ж беруться тi хвороби,
Й життя коротке пролiта?
Вся в бур’янах ти, моя ненько,
Зза меж завозимо харчi.
Ти нагодуєш всiх, рiдненька,
Як не лежати на печi.
Вiками чубляться за владу
Тi, що дорвались до корит.
Народ у нас життю не радий,
Вже всiм набридло в злиднях жить.
З плакатiв гарнi та хорошi,
Немов з небес зiйшли святi.
При владi дбають лиш про грошi —
Дарма, як виживуть простi.
І стогне ненька Україна,
І терпить безладу безкрай.
За що тебе любити нинi?
Тiльки за те, що ти мiй край?
Іван МОРОЗ
село Степанiвка, Семенiвський район, Полтавська область