Нам би сто тисяч куркулiв —

16.06.2011

Богом даний Українi скарб — земля, остання наша надiя. Правильно розпорядитися землею — iсторичне завдання на сьогоднi. Жоден українець не може бути байдужим, бо йдеться не тiльки про долю всiх нас, а й про майбутнє десяткiв поколiнь.

За своїм менталiтетом українцi споконвiку були народом господарiв. Якщо, наприклад, росiяни, за висновком росiйського фiлософа Степуна, «не люблять копати в глибину», а тiльки «дивляться за горизонт», то українцi, навпаки, саме в глибину й копають. Якщо в українця був хоч невеликий шмат землi, то вiн тримався за неї, як за власне життя.

Сiльський господар завжди був основним оберегом українського духу, мови, традицiй. І саме тому росiйський комунофашизм, прагнучи остаточно проковтнути Україну, насамперед знищував господаря — шляхом розкуркулення, розстрiлiв, висилання до Сибiру, голодоморiв. Власне, й колгоспи будували так, щоб остаточно вбити в селянина дух господаря, перетворити його на слухняну, безiнiцiативну марiонетку, людину «куди пошлють».

Чорний задум, спрямований на витруєння менталiтету народу, росiйським комунофашистам значною мiрою вдалося реалiзувати. Зараз український селянин уже не зовсiм той, що був сто рокiв тому. Ми бачимо по всiх селах України незлiченнi покинутi хати й зарослi бур’янами ниви.

Українська земля здригається вiд болю i волає про допомогу. Землi обсiли грошовi мiшки. З них висмоктують останнi сили заради нових i нових мiльярдiв. А народ загинається вiд непомiрних цiн. Нашi звичайнi українськi овочi стали предметами розкошу.

Потрiбнi змiни. Необхiднi реформи. Але такi реформи, якi б сприяли утвердженню нового класу сiльських господарiв. Сьогоднi можна було б упевнено сказати: дайте нам сто тисяч куркулiв — i Україна прогодує Європу, стане процвiтаючою державою!

Люди! Дивiться, щоб олiгархи остаточно не захопили землю. Пропадемо! Згине тодi, зникне Україна. Гляньте, що зараз робиться: звичайнi нашi овочi стали дорожчими вiд бананiв. І це ж грошовi мiшки тiльки орендують землю. Вони ще не роззявили свої пащi на повну.

Будьте пильнi! На черзi — пiдготовлювана «регiоналами» земельна реформа, яка передбачає створення ринку землi. Чи стане ця реформа у виконаннi нинiшньої неукраїнської влади засобом вiдродження України? Боюся, що нi. Та iнформацiя, яку ми чуємо вiд горереформаторiв, лякає, а не надихає. Бовкають, наприклад, про дозвiл продавати до пiвтори тисячi гектарiв в однi руки. Ось вам i новiтнi помiщики. А в них же є дiти, брати, свати, куми. Разом на латифундiю нашкребуть. Залишиться тiльки завезти рабiв з Африки та Азiї — i прощавай, українське село.

А якби реформатори дбали не про власнi кишенi, а про Україну, то не треба було б довго шукати мудрого рiшення, воно ясне i зрозумiле: вiдродження сiльського господаря. Власником землi має стати сiльська родина, яка живе й ефективно працює на цiй землi. Розмiр такого надiлу може бути в межах трьохсот гектарiв. Це саме така площа, яку здатна обробляти одна родина.

Звичайно, далеко не кожний селянин має змогу купити стiльки землi. Тому на допомогу має прийти держава. Вона повинна викупити максимально можливу кiлькiсть землi й потiм надавати її в довготермiнову оренду (тiльки сiльським господарям!), допомагати субсидiями, вводити податковi пiльги для господарiв тощо.

Держава повинна суворо регламентувати правила землеволодiння з тим, щоб у результатi рiзних махлювань земля не потрапила до рук шахраїв. Правило має бути тверде: за всiх умов земля повинна бути в розпорядженнi сiльських господарiв, якi живуть i працюють на цiй землi. Тобто якщо власник продає своє поле, то тiльки iншому сiльському господарю. Жодних порушень не повинно бути. Законодавство має передбачити вимоги щодо пiдвищення родючостi ґрунтiв, дотримання сiвозмiн тощо. Держава має також сприяти створенню кооперативiв сiльських власникiв, якi б займалися збутом, переробкою i тривалим зберiганням продукцiї. Це допомогло б позбутися тих шахраїв­посередникiв, якi вичавлюють останнi соки з села, вдосталь наповнило б ринок високоякiсною i дешевою продукцiєю.

Господарi — ось тi люди, якi мають врятувати Україну.

Борис КОЗЛОВ,
пенсiонер
Київ
  • Аби жолуді, а до дуба — байдуже...

    Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>

  • Яйце, прапор і безсмертна душа

    На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>

  • Історія повторюється і вчить

    Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>

  • Прийми, загарбнику, нашi дари...

    Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>

  • Фальшива назва держави

    Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>