Це стало зрозумілим, коли Азаров повернувся з Москви з облизнем від Путіна. «Регiонали» думали: нащо платити більше, адже Україна з Росією стали такими близькими, такими братніми, ми ж віддали їм Севастополь до 2042 року. Але Кремль не захотів змінювати формулу розрахунку ціни газу, яка є явно несправедливою. Україна платить більше, ніж Польща, Німеччина, Італія, хоча для неї газ мав би бути дешевшим хоча б на вартість його транзиту від нашого кордону до згаданих країн. До того ж, ті країни є НАТОвськими, а Янукович нібито налагодив «братські відносини» з Росією, нібито зіпсовані «поганим» Ющенком. Але в Москві дуже прагматично пояснили, що контракт, який благословили Путін із Тимошенко, вигідний Росії і вона його не мінятиме: «Дружба дружбой, а табачок врозь». А дружбі Москва рада і чергові подарунки приймати готова. Азаров засмутився мало не до сліз, але й це не допомогло б: Москва сльозам не вірить.
А як же Янукович хотів завоювати любов «старшого брата»! На які поступки пішов! Нинішня влада позбавила Україну колективної безпеки, відмовившись від вступу до НАТО. Вона поставила під загрозу належність Україні Севастополя (а то й Криму), подовживши перебування там Чорноморського флоту. Що ж маємо натомість? Янукович і «регiонали» запевняли, що, за Харківською угодою, Україна платитиме за 1 тис. куб. м на 100 доларів менше. Це неправда: ми одержали не здешевлення газу, а відтермінування оплати. Вказані 100 доларів оформлятимуть як борг, який списуватимуть за оренду Севастополя.
Було повідомлення, що наше МЗС погодилося поділити Азовське море не за міжнародним правом (принцип середньої лінії), а навпіл. Україна може втратити суверенітет над КерчЄнікальським каналом. (Свого часу Кучма не допустив цього, захистивши Тузлу).
Влада «регіоналів» погодилася на мирову з РосУкрЕнерго, повернувши газ, який Тимошенко спробувала зробити українською власністю. А частка держави Росії в РУЕ — 50%. Український уряд обмежив торгівлю, відмовився від продажу зброї Грузії.
Янукович зробив величезні поступки Росії в гуманітарноідеологічній сфері. Через Табачника та одеську, донбаську адміністрації надаються преференції російській мові за рахунок української. Надаються переваги Московському патріархату за рахунок інших конфесій. Янукович заперечив Голодомор як акт геноциду, вчинений керівництвом СРСР, бо спадкоємницею СРСР є Росія.
«Регiонали» проголосували заяву ВР до річниці Нюрнберзького процесу, де заперечили позицію ПАРЄ та ОБСЄ, що засудили комуністичний тоталітарний режим СРСР. Це потрiбно Росії, бо вона хоче бути правонаступницею білого та пухнастого СРСР. «Регiонали» у ВР законом прирівняли червоний прапор до державного прапора України, а той «прапор Перемоги» є «державною реліквією РФ». Росії все це вигідно, бо розколює українське суспільство.
Табачник узгодив розробку спільного з Росіє погляду на історію, спільних підручників. Це значить, що Росія напише для нас нашу спільну історію.
Отже, Янукович та «регiонали» досягли такого стратегічного партнерства, коли Росія розробляє стратегію, а ми як партнери її виконуємо. Що одержала Україна за те, що здала свої національнi інтереси? Всього лише відстрочку в сплаті 100 доларів за газ. Чому так мало? Якщо вже нинішня влада погодилася за економічні подачки розплачуватися політичними угодами (щодо Чорноморського флоту), то треба було торгуватися. І Севастополь, і відмова від НАТО коштують більше. Нинішнє керівництво України або не вміє торгуватися, або охоплено сліпою любов’ю до Росії. Але це любов без взаємності, переговори про зниження несправедливої ціни на газ це підтвердили.
Метою Росії є поглинання України: спочатку Митний союз, «русский мир», Союзна держава, далі буде. Відповідь на те, чи варто нам заспівати: «Живи, Україно, прекрасна і сильна, в Союзній державі ти щастя знайшла», — дає досвід Білорусі. Яке там щастя! Братній народ, братню країну, яка є членом і Митного союзу, і Союзної держави, «побратньому» обдирає Росія.
Здається, останні події сприяють, аби протверезiло наше керівництво. Може, тепер воно таки захищатиме інтереси України.
Ігор ДЕМ’ЯНЧУК,
кандидат технiчних наук
Київ