Владика Йосиф під час відкриття виставки. (Фото Андрія Дорчака.)
Посмішки і сльози розчулення, урочисті промови і спогади про курйозні події життя, жваві дискусії і душевне мовчання в задумі перед світлинами — таким було відкриття виставки «Папа, Україна, я», яке відбулося у вівторок в «Українському домі». Саме з цієї події почалося святкування 10–річчя історичного візиту Блаженного Папи Івана Павла ІІ в Україну.
«Це не був візит до України ватиканського чи європейсього політика, — зазначив у своїй промові Владика Йосиф, єпископ–помічник Київської архієпархії УГКЦ. — Це був пасторальний візит видимого Глави Церкви, наступника апостола Петра. Його слово, його живе слово закликало до збереження заповідей. Він мав що сказати Всеукраїнській раді церков і людям мистецтва. Сьогодні ми хочемо через призму світла, піднесення його до стану Блаженного переосмислити його звернення і слова, які ще не були вповні осмислені. Через цю виставку ми прагнемо знову поринути в цей дух, який він приніс тоді в Україну. Ми хочемо поринути в його особливу людськість, бо він міг вийти за межі протоколу офіційної особи, він надихав нас бути справжніми людьми».
У виставковій залі розташовано більше 200 експонатів, так чи інакше пов’язаних із Папою Римським. Переважна частина експозиції — світлини, зроблені українськими фотографами під час візиту Понтифіка 10 років тому: величезний натовп людей зустрічає Папу, Іван Павло ІІ під час служби, святий отець по дорозі до храму, Папа приймає хліб, їде в автомобілі… Поруч із фотографіями — конверти пам’яті Понтифіка Івана Павла ІІ, путівники, сувеніри 2001 року, папські медалі, священичі ризи, виготовлені до візиту Святійшого Отця. Але особливо яскраві враження у відвідувачів викликають речі, якими користувався Понтифік: вервиця, свічка, Папський Служебник, горне сідалище, з якого благословляв і проповідував Блаженний Папа під час служби на летовищі Чайка, клячник, на якому молився Папа Іван Павло ІІ у Биківні за жертв тоталітарних репресій.
Як розповіла «УМ» куратор виставки Тетяна Філевська, деякі речі ніби досі зберігають тепло Святого Отця, наповнюють душу прекрасними відчуттями: «10 років тому для мене, 18–річної дівчини, візит Папи Римського до України не мав жодного значення. Але зараз я усвідомлюю, наскільки важливою насправді була ця подія — і для всієї країни, і для кожного з нас. Готуючи цю виставку, я змогла ніби повернутися на роки назад і пережити в повноті кожен день, кожен крок Святого Отця по українській землі, надолужити те, що тоді пропустила, відчути ту велику любов, те благословення, яке дав нашому народу Іван Павло ІІ».
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
