Злочин як покарання

У підмосковних Хімках не проштовхнутися крізь тісні лави поліції. Журналістів просять здати камери, диктофони й будь–яку звукозаписувальну техніку, всіх присутніх ретельно обшуковують і перевіряють металошукачем. Це не черговий «День гніву» (з учасниками мітингу, який опозиція напередодні намагалася провести в центрі Москви, правоохоронці не маніжилися — нечисленних маніфестантів на Театральній площі Москви одразу хапали й кидали у «воронки»). На Хімкинський цвинтар за умови виконання вищезгаданих умов пускали всіх. Позавчора там ховали колишнього полковника Російської армії Юрія Буданова.

Він «прославився» «подвигами» в Чечні, де вочевидь був причетний до вбивств і катувань цивільного населення. У ставленні до Буданова складно знайти людей індиферентних: одні вважають його героєм, інші — покидьком. Минулої п’ятниці невідомі застрелили Буданова на очах у дружини. Як одну з провідних версій слідство розглядає помсту.

Чеченський слід чи провокація?

Коли 10 червня о 12:10 47–річний Юрій Буданов разом із дружиною вийшов із нотаріальної контори на Комсомольському проспекті, до нього підбіг чоловік і шість разів вистрелив із пістолета Макарова. Чотири кулі влучили жертві в голову, не залишивши шансів на виживання. А вбивця одразу вскочив у білий «Міцубісі Лансер» і зник з місця злочину. Через 20 хвилин напівобгоріле авто, на сидінні якого лежало знаряддя вбивства, знайшли на одній із сусідніх вулиць.

Слідчі назвали вбивство професійним і ретельно підготовленим. Ким саме — щодо цього думки розійшлися. Очевидно, що не родичами Ельзи Кунгаєвої. За жорстке закатування цієї чеченської дівчини Буданов вісім із гаком років відсидів у колонії суворого режиму. Родичі вбитої виїхали до Норвегії і, за словами їхнього адвоката Людмили Тихомирової, «замовне вбивство — не в характері глави сімейства». До слова, іншого їхнього адвоката Станіслава Маркелова два роки тому теж убили в Москві.

У Чечні й без Кунгаєвих було багато охочих помститися кривдникові чеченського народу. Тим паче що за інші злочини Буданов покарання не поніс — довести його причетність не вдалося. Російські націоналісти, для яких Буданов був героєм, називають серед імовірних організаторів помсти і нинішнього главу Чеченської Республіки Равзана Кадирова.

Водночас не виключено, що вбивство Буданова було організоване з метою провокації — скажімо, тими самими націоналістами. За словами офіційного представника Слідчого комітету РФ Володимира Маркіна, у вбивстві брали участь як мінімум двоє людей, один з яких — той, хто чекав на кілера за кермом «Міцубісі», — був слов’янської зовнішності.

Зрештою, залишається ще й третя версія, хоча й малоймовірна. Можливо, Буданова «замовив» хтось із його нинішніх соратників по бізнесу. Чим саме займався екс–полковник після звільнення, наразі достеменно невідомо.

ЛДПР вимагатиме реабілітації «героя»

Похорон Юрія Буданова відбувався в умовах безпрецедентних заходів безпеки — поліція по периметру оточила територію цвинтаря та церкви, яку перед тим обшукали з собаками на предмет вибухівки. В радіусі кількасот метрів навколо кладовища навіть заблокували сигнал мобільного зв’язку. Проводити відео– та фотозйомку заборонили не лише журналістам, а й усім іншим — на прохання родичів загиблого.

Провести екс–полковника в останню путь прийшли майже 600 людей. Окрім друзів, близьких та колишніх колег, було чимало молодих людей із татуюваннями, які вказували на їхню приналежність до руху неонацистів, лідери націоналістичного руху «Русскіє» Олександр Бєлов, Володимир Тор, Володимир Єрмолаєв та ін.

Із осіб, причетних до влади, прийшов тільки віце–спікер Держдуми Володимир Жириновський. Лідер ЛДПР у притаманній йому манері заявив, що партія вимагатиме реабілітації Буданова та присвоєння його імені одній із московських вулиць. Порівнявши це вбивство з убивством Сергія Кірова, після якого по всій країні почалися масові «зачистки», Жириновський припустив: «І тепер наші спецслужби отримають вказівки щодо знищення всіх антиросійських сил».

До реабілітації головоріза навряд чи дійде, але церемоніал похорону сам по собі свідчить, на чиєму боці симпатії російської влади. Чоловіка, позбавленого офіцерського звання й визнаного злочинцем, ховали як героя війни: з почесним караулом, огортанням труни державним прапором Росії, військовим оркестром та триразовим салютом із карабінів.

ДОВІДКА «УМ»

Під час Другої чеченської війни Юрій Буданов командував 160–м гвардійським танковим полком. У ніч на 27 березня 2000 року він на броньовику приїхав у селище Танги й затримав 18–річну чеченку Ельзу Кунгаєву, яку вважав снайпером бойовиків. Полковник привіз жертву в розташування частини, де жорстоко допитав, зґвалтував (цей факт судом не доведений), потім задушив і наказав солдатам закопати тіло.

Невдовзі Буданова заарештували. 31 грудня 2002 року Північно–Кавказький окружний військовий суд на підставі висновків психіатричної експертизи визнав його неосудним, звільнив від кримінальної відповідальності й направив на примусове лікування у психдиспансер. Утім через три місяці Військова колегія Верховного суду РФ скасувала це рішення й відправила на новий розгляд, і вже в червні 2003–го той самий Північно–Кавказький окружний назвав Буданова осудним. У результаті нового процесу колишнього командира визнали винним у викраденні та вбивстві Кунгаєвої, позбавили звання полковника та ордена Мужності. Родичі Кунгаєвої вимагали для вбивці довічного ув’язнення, але прокуратура й суд обмежилися 10–річним терміном.

Буданов кілька разів звертався з проханням про умовно–дострокове звільнення, але щоразу клопотання відхиляли. Аж доки 24 грудня 2008 року суд Димитровограда його задовольнив, і на початку 2009–го екс–полковник вийшов із тюрми. На запитання журналістів, чи не боїться він кревної помсти, Буданов відповідав: «Мене ще на війні засудили до смерті. Слава Богу, поки живий. А сім’ю захистити зумію». І запевняв: «За час перебування в колонії я, сподіваюся, зумів зробити правильні висновки — це було найтяжче покарання, мені цих років ніхто не поверне».