Поглянеш звіддалік — іде кремезний чоловік, прямує до сільських хат. Щоправда, не схожий на сучасників — он чуб–«оселедець» розвівається на вітрі й підняв над плечем булаву. Та якщо стануть поруч сучасні козаки у своїх строях, то й відмінність буде непомітна... Невдовзі цей пам’ятник Петру Калнишевському переноситимуть у центр села, поближче до церкви, яка хоч і носить ім’я Святої Трійці, та зветься ще й просто церквою Калнишевського, бо будувалася його коштом. Якщо й перенесуть, то важливо, аби він не втратив оцієї приземленості, чи, швидше, незверхності. Адже й справді чини чинами, а тут — просто повернувся козак до свого дому. Через роки забуття прийшов до рідної Пустовійтівки...

На нинішню Трійцю, коли йому виповнюється 320 літ, прибудуть сюди й гості. Як заведено останніми роками — на Калнишеву раду.