60 років — час знімати кіно

З початку цієї весни практично немає тижня, щоб в інформаційному просторі України не з’явився Василь Шкляр. Хоча причиною цієї перманентної присутності в новинах є не стільки сам письменник, як його герой — отаман Чорний Ворон. Сьогодні ж ми говоримо безпосередньо про Василя Миколайовича.

«На мій день народження мене не буде в Києві. Якраз так збіглося, що буде виїзне засідання секретаріату НСПУ у Вінниці. І вінницькі письменники запропонували мені цікаву культурну програму, — вчора «УМ» зв’язалася з ювіляром, щоб дізнатися про його святкові плани. — Дружину візьму з собою. А родичів зберу в понеділок, коли повернуся, за містом». Голос Василя Шкляра у слухавці видається дещо втомлений. «Спека, багато зустрічей, я скрізь не встигаю», — пояснює незатверджений президентом Шевченківський лауреат. «Залишенець (Чорний ворон)» — на сьогодні найпопулярніший роман письменника.

У сучасній українській літературі Василь Шкляр голосно про себе заявив 1999 року детективним романом «Ключ», що отримав премію конкурсу «Золотий Бабай». У 2001 році на конкурсі «Коронація слова» його твір «Елементал», в основу якого лягла історія викрадення російськими спецслужбами Алли Дудаєвої, здобув першу премію. Обидва романи успішно друкувалися й перевидавалися у різних видавництвах (зі свіжих новин — «Ключ», який витримав 12 перевидань, хоче видати «А–БА–БА–ГА–ЛА–МА–ГА»). Відтоді за Василем Шклярем закріпилося неформальне звання «батька українського бестселера». Хоча, як на мене, найкращою характеристикою для цього письменника є титул — «автор, книги якого найбільше крадуть у книгарнях». У його особистому досьє — достатньо цікавих проектів, вартих відзнак: це і осучаснення світової класики («Декамерон»), і видання «Тараса Бульби» українською мовою, перекладений iз першої авторської версії Гоголя. Проте фомальною причиною висунення Шкляра на Шевченківську премію став роман «Чорний ворон», що на сьогодні виданий тиражем 87 тисяч, якщо не враховувати піратських копій.

Можливо, цей твір стане початком ще одного успішного проекту Василя Шкляра — зйомок українського пригодницького фільму. Розуміючи всю відповідальність процесу, письменник дуже обережно коментує тему екранізації «Чорного ворона». «Так, Гофман прочитав цей твір в оригіналі й зацікавився, але відкритими залишаються кілька питань. Зокрема, незатверджений бюджет. Якщо б режисером був Гофман, я би хотів, щоб другим режисером був Тарас Ткаченко. Ведуться також розмови про Мела Гібсона, — розмірковує Василь Шкляр, зауважуючи, що до цього проекту може долучитися і Віктор Ющенко: — На даному етапі я бачу його як продюсера, оскільки він пообіцяв надати підтримку цьому фільму». Справи з кіно мають піти швидше, коли закінчиться реєстрація фонду «Холодноярська республіка», що контролюватиме процес збору коштів на фільм (на даний момент зібрано пiвмiльйона гривень, але письменник Шкляр сподiвається на прямi iнвестицiї, якi окупляться пiсля успiшного прокату фiльму).

...Якось не віриться, що Василь Шкляр сьогодні святкуватиме свій 60–й день народження. Така солідна цифра не асоціюється із цим приємним, енергійним, працелюбним чоловіком. Чи, може, це у нас неправильні уявлення про вік? Адже 60 для здорового українця з козацького роду — це, швидше, час дій, ніж підбиття підсумків. Тому «Україна молода» бажає ювіляру многая літа й многая успіхів!

P.S. 23 червня о 18.00 у Будинку художника відбудеться творчий вечір Василя Шкляра.