У Стiксi, в Летi, в рiчцi Гераклiта
конають нашi мрiї та надiї,
а українська правляча елiта
жирiє, нахабнiє, молодiє.
Старi вождi й сучаснi фаворити —
центристи, анархiсти, лiвi й правi —
умiють дуже гарно говорити,
загартувавшись у партiйних лавах.
Вони ще знають материнську мову,
ще вiдрiзняють сапку вiд лопати,
та вже забули смак борщу пiсного
i чистi злиднi бабиної хати.
Пiднявшись над знедоленим народом,
вони навчились красти i брехати,
мiняти совiсть, правду i свободу
на жирний зиск та на вельможнi шати,
локшину людям вiшати на вуха,
суспiльство роз’їдати, як екзема,
i висiвати розбрат i розруху
на українських плiдних чорноземах.
А що умiють їх онуки й дiти,
народженi в Москвi чи у Маямi?
Потусуватись, задом повертiти,
стягнути грубi грошi з тата й мами?
Їх колихають яхти й «Мерседеси»,
їх посилають вчитись за кордони,
начхати їм на нашi iнтереси,
на нашi болi, плани i закони!
Вони i вип’ють, i закусять гарно,
полижуть п’яти знатного сусiда,
вони, набравшись лондонського шарму,
давно забули мову свого дiда.
Посадженi вельможними батьками
у банки, в трести, в крiсла депутатiв,
вони глухi до горя, наче камiнь,
вони чужi, багатi i пихатi.
Ідуть, грядуть «елiтнi» дiти й внуки —
нащадки кланiв хижих i злочинних!
Подумаймо, в чиї холоднi руки
ми вiддаємо долю Батькiвщини!
Микола МАЦІПУРА
Берислав,
Херсонська область