Соцiальна поляризацiя,

09.06.2011

Не без цiкавостi громадяни недавно ознайомилися з декларацiями доходiв наших високопосадовцiв. Але то тiльки частка того, що мають народнi обранцi та iншi владнi особи вiд держави, бо вона обдарувала своїх улюбленцiв разом iз їхнiми половинами i чадами. Отже, депутатам та iншим особам високого рангу до їхнiх кiльканадцятитисячних зарплат належать iще доплати за вченi ступенi, стаж, за всi можливi звання та нагороди тощо. Крiм того, обранець може просити собi коли завгодно i яку завгодно велику допомогу при потребi й без неї. Депутатовi надають житло в столицi (або суму на його купiвлю), яке стає його приватною власнiстю, а потiм переходить у спадок родичам. Вiн лiкується в лiкарнях для обраних, безкоштовно їздить в усiх видах транспорту. За ним i його дружиною зберiгають попереднє мiсце роботи без переривання стажу, а дружинi, на її бажання, надають рiвноцiнну роботу у столицi, бiля чоловiка. Якщо нардеп є вiйськовим чи iншим службовцем, то весь час його депутатської дiяльностi оформляють як одне велике вiдрядження. Зарплата йде i тут, i там. А щоб дорогоцiннi VIP–особи мали змогу якнайкраще i якнайдовше оздоровлюватися десь в екзотичних країнах, їм надають вiдпустку 45 робочих днiв i допомогу в розмiрi 12 посадових окладiв. Заслужив!

Але бюджет не бездонний. Тому, щоб забезпечити пересичення однiєї частини суспiльства, треба обмежити другу, значно бiльшу. Для цього встановлено занизькi тарифи оплати працi та iншi ресурси державного забезпечення населення. Передусiм мiнiмiзовано зарплати i пенсiї бюджетникiв — учителiв, лiкарiв, працiвникiв культури тощо. Інколи цi виплати не досягають прожиткового мiнiмуму. Щоправда, їх iнодi пiдвищують, та це не перекриває навальнi iнфляцiї, не впливає на соцiальну поляризацiю суспiльства. Якщо на одному полюсi перехлюп у виплатах, на другому — хронiчний брак коштiв. Задля економiї влада урвала що могла i вiд iнвалiдiв. Так, наприклад, людина, в якої паралiзована рука, не має права на статус iнвалiдностi, а отже, залишається без пенсiї. А як знайти таку роботу, де не потрiбно двох рук? І хто вiзьме такого, коли в службi працевлаштування товпляться молодi та здоровi?

Дивують своєю абсурднiстю деякi житловi закони. Якщо хтось iз подружжя, простоявши багато рокiв на квартирнiй черзi, помер, друга половина не має права переписати чергу на себе. Хоч померлий черговик представляв не себе єдиного. Надання житла черговикам — це насправдi iлюзiя. Житла давно нiхто не отримує, хiба що спортсмени–переможцi — як подарунок вiд влади. Тому початок черги досi губиться десь у 70–х роках минулого столiття. Як тут не згадати «хатинок» пiд Києвом (плюс квартира в Києвi), та ще й додатково в Криму чи на Закарпаттi, якi архiтектурою та розмiрами можуть конкурувати з давнiми палацами?

Мiльярди, що тiшать душу своїх власникiв, могли б бути використанi на шляхетнi справи, потрiбнi народовi, країнi. Але на таке спроможнi тiльки шляхетнi особистостi. Нинi немає Ханенкiв, Терещенкiв, Чикаленкiв та iнших, невiдомих, меценатiв i благодiйникiв, що були колись. Складається враження, що VIP–особи втратили звичайну людську якiсть — людянiсть. Вiдомий випадок, коли нардепи вiдмовилися дати зi свого гаманця хто скiльки може для одинокого iнвалiда, що не мав жодних засобiв iснування. Або коли близька до Президента особа на прохання дати скiльки–небудь для онкохворого вiдписала в листi, що у зв’язку з кризою не має такої змоги. То тiльки романтик В. Ющенко думав, що багатi допоможуть бiдним.

Рiвнiсть, братерство, справедливiсть — це гасло не нашого часу й не нашої країни. Десь воно, може, втiлюється в життя — там, де дiють справедливi закони. А в нас стан нерiвностi закрiплено законодавчо.

VIP–особи вiрять у свою богообранiсть. Особливо впевненi в цьому нардепи–регiонали. Один iз них (той, що диригує голосуванням) раз по раз патетично вигукує в сесiйнiй залi: «Нас избрал народ!». А народ просто не знав, хто стоїть за назвою партiї, за яку вiн проголосував. То були вибори iз заплющеними очима. Ідеолог, недавнiй вождь Партiї регiонiв, а нинi Президент В. Янукович пiд час публiчної презентацiї концепцiї «Інвестицiйна реформа» заявив, що дозволить iноземним iнвесторам купувати українську землю для господарювання. Можна собi уявити, як зi сходу посунуть орди хазяйнувати на нашiй землi. Може статися ще страшнiше. «Регiонали» iнiцiюють створення нової Конституцiї, суттю якої буде «перезаснування держави нацiонального типу на державу громадян iз багатонацiональною природою, на державу, наповнену росiйською традицiєю...» («Україна молода», 12.05.2011). Впiзнаєте В. Колеснiченка? Тiльки вибори можуть вiдвернути цей намiр, якщо виборцi зрозумiють, кого не треба обирати.

Антонiна МАТВІЄНКО
Київ
  • Аби жолуді, а до дуба — байдуже...

    Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>

  • Яйце, прапор і безсмертна душа

    На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>

  • Історія повторюється і вчить

    Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>

  • Прийми, загарбнику, нашi дари...

    Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>

  • Фальшива назва держави

    Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>